8.1 Імперія, столиця та життя в палаці

ВОВЧЕНЯ

-І чого я тільки повівся на твою авантюру! - Грізно міряв кроками бруківну дорогу впоперек Ернс, кидаючи гострий погляд на свою співрозмовницю. Поодаль, біля дорожнього екіпажу стояла плачучи ще одна жінка, а біля неї високий чоловік. Втішаючи її, він не звертав уваги ні на Імператора, ні на його співбесідницю. Густі вечірні сутінки не дозволяли чітко бачити їх обличчя, але розмову частково можна було почути.

- Аріане, вона - Вовк. - Пошепки сказала Анна, ніби їх зараз мали почути і той втупив в неї свій гострий зір. Зробивши черговий викид енергії, а слідом ущільнив купол тиші та зупинився прямо перед жінкою.

- Анно!..- Прорипів крізь зуби Ернс.

- Що?! ...Я думаю, що її друга сутність просто скористалася нагодою і дівчинка, перетворилася можливо навіть не втримавши свого вовка. - Жінка пильно глянула йому в очі. - Вона десь поруч, я це відчуваю! Вона просто полює!- Пошепки мовила. До його свідомості лише зараз увірвалася вся суть сказаного Саян.

- Ти хочеш використати її в своїх цілях! Саме тобі потрібне було це перевтілення. - Гаркнув Імператор, сверлячи співрозмовницю своїм важким нечитаним поглядом, намагаючись не пропустити кожне наступне її слово і правильно пізнати його підтекст. Його жовна заходили ходарем. Невже вона його обіграє? Дракона, котрий роками виношував свій план помсти за кохану жінку, хай і в минулому, хай і не ілері, і вірного, до смерті, друга й побратима, хай і не дракона?

Але розгубленість Саян свідчила що магиня точно не має до цього відношення.

- Їй при цьому нічого не загрожуватиме!..- Перевівши подих твердим спокійним тоном мовила принцеса. Вона навіть не вертіла головою, так як це робив Аріан. Вона просто стояла очима до лісу, користуючись одним тільки совиним зором. Але нікого... І нічого... "І куди вона могла дременути? Ох, ця вовча сутність зовсім непередбачувана..." - Сьогодні вранці ми з Арсеном спілкувалися з Ріяною, яка багато чого розповіла про сьогодення Білого Королівства. Народ чекає на диво.

- Анно, навіть якщо ця дитина... - Він перевів подих аби не зірватися кінцево. - Дівчинка-Вовк - це найсильніша магічна істота після тебе, Наступнице! Можливо навіть рівня тобі! Якщо ж вона є лялькою в руках ляльковода... Ти ж розумієш що станеться?! - Він скрипнув зубами прямо у неї над вухом, зупинившись всього на мить.

- Аріане! Вона на нашому боці!- Майже вигукнула жінка і озирнулася навсібіч.

- Над нами полог тиші... - Байдуже запевнив її Ернс і вкотре заміряв кроком не широку дорогу, вдивляючись в темінь по сторонах. - Про того хто є її батьком вона хоч щось розповідала? - Жінка заперечно мотнула головою. - Ох, Анно! Якщо вірити в те що ти говориш... Звідки така інформація взагалі?.. Агіери ніколи не мали зв'язків з твоїми пращурами. Егр ніколи не розповідав про родинні зв'язки з цим кланом, а розповідав він багато чого, повір...

Анна стояла незворушно. Мовчки. Та Ернса тіпало. Тріпало. Штормило, навіть.

- Агіерри - найсильніший вовчий клан. Вовчиць, якщо бути конкретним. – І лише зараз Саян поволі скоса зиркнула на Повелителя, котрий грав скулами так, ніби сталося щось зовсім непоправне. Небезпечне для життя тут і зараз. – ...Котрі могли змінювати свою звірину зовнішність до невпізнання своєї особи серед собі подібних! І так, дійсно мали магічний зір, яким були здатні бачити за сотню миль!.. Я навіть вражений наскільки це можливо: мати в своїх володіннях дівчинку, дитя, якої могло б і не бути... І от тепер ти, та й Я, стоїмо на роздоріжжі бо її не виявилося поруч з матір'ю!.. - Видихає. - Добре, якщо цей її "батько", дійсно її оберігає і є благим наставником. А якщо ж він.... Ти взагалі подумала про наслідки? - Імператор знову закипав. Аби не наговорити своїй приємниці чого лишнього, він відвернувся від неї і закрив чоло рукою, стомлено видихнувши. Він не бачив, як Анна знову мотнула головою і майже не чув її тихих вмовлянь вірити дівчинці. Не хотів чути.

За розмовою ніхто з них не побачив, як сутінки змінилися на повну темряву. Ліхтарі також ніхто не використовував, як і не користувалися магією, окрім Імператора, який час від часу викидав свою енергію просто в простір, аби знову приборкати її магічно. Злився. Нервував. Такого Аріана Саян не бачила з тих пір, як вперше провела з ним урок, понад двадцять чотири роки тому, по приборкуванні своєї сили. Тоді їй здавалося що Повелитель просто грається своєю енергією, та сьогодні вона зрозуміла, що ця його гра є злістю і справжнім гнівом дракона.

- Вона дала мені клятву. - Нарешті видавила з себе те, що так яро намагалася приховати. Навіть від нього.

- Анно, це дуже ризиковано!.. - "Про що це він?" – Якщо Відьма і є Мелітана... - "А, про це..." - ...то до сьогодні вона набула неабиякої сили, забираючи дар в кожного магічно обдарованого на своєму шляху. А, якщо вірити твоїм домислам, чи доносам когось там, щодо спорідненості з дівчинкою... Якщо вона викриє дитя, то тоді... Сама розумієш, за тобою буде не просто пряме спостереження очима Нейри.- У руках Імператора завібрувала поштова скринька, та він не звернув на неї ніякої уваги.

- Маю власну думку щодо цього: не настільки й сильна та, котра і носа не показує зі свого донжона! - Гнівно відповіла Саян, та вдихнувши на повні легені вже хотіла продовжити спокійно, але хтось легко торкнувся її опущеної руки і вона перевела погляд в потрібну сторону. Аттавіан. Він нечутно підійшов і тепер погладжував пальцями її долоню, даруючи своє тепло і підтримку. Анна впевненіше і спокійно продовжила. - Маргарет може бачити очима інших, але її магія не дозволяє користуватися зором крізь простір на великій відстані, а завдяки дівчинці ми зможемо бачити потрібні нам речі. Ми зможемо спостерігати, знати її силу, вміння і границі власних можливостей.

- Анно, я повторюю - це надто ризиковано. - Не вгамовувався Аріан.

- А не надто ризиковано постійно ховатися, не маючи змоги навіть дітям жити вільно!? - Зірвалася у відповідь.