7.1 Одна з Агіеррі

Тоґо продовжив обхід, як і до того – у вовчій іпостасі, включивши всі свої чуття разом. Раптово ніздрі впіймали чужу магію. Звір принюхався, намагаючись вловити напрям. Легкий вітерець допоміг і Вовк крутнув головою. На внутрішній стіні за високий виступ ковзнула чиясь тінь і він не зволікаючи, перескочив прірву між стінами шириною в п'ять возів. Беззвучною легкою ходою, мов рись, наблизився до того самого кам'яного зубця і зупинився не вірячи власним очам: мале вовченя гралося сонячним зайчиком, радісно метляючи хвостом та висолопивши язик. Тоґо точно міг сказати, що перед ним перевертень. Малий перевертень та ще і дівчинка!

Це неможливо!.. Отже клан Агіери не був винищений до останнього!

Він зупинився на належній відстані, і тихо загарчав. Вовченя стрепенулося з переляку й ривком повернулося на звук.

"Що ти тут робиш?– Направив ментально питання Тоґо. Мале заскиміло й кинуло швидкий погляд по сторонах.

"Відпустіть! Я нічого поганого не зробила!" - Звіриня кидало швидкі погляди під дорослого перевертеня в надії чкурнути попід нього, однак бачило готовність того впіймати при першій же можливості.

"Ні. Поки не знатиму напевне, що ти в безпеці поруч зі своїми рідними! Не вистачало ще, щоб тебе впіймали ті, хто живиться силою безпритульних! - Ну не казати ж їй, що вона єдина серед всіх вовчих кланів! Ще мала для дорослих розмов. До того ж, дітям не місце на стінах, де надто високо для активних ігор! – Поперед мене вниз! Хутко!"

І мале, вгнувши голову, ображеними очима зиркнувши з-під лоба, почалапало в напрямку сходів.

Очима воїна це мале вовчисько було ласим шматком для Драконів. Клан Аґіеррі, як і забуті всіма темні М'ґейлі, володів надмагічним даром бачення та чуття. Вона не повинна попасти в лапи ящерів, а вони ні за яких обставин не повинні про неї дізнатися! Як правильно вдіяти зараз, щоб зберегти дівчинці життя?

Він зупинив її поглядом.

"Перевтілюйся. - Мовив перед спуском вниз. Вовченя подивилося на нього з недовірою. - Перевтілюйся! І поки тут імператор, не показуйся йому на очі в жодному зі своїх обличь!"

"Чому?"- Цікавість змушувала ставити питання.

Тоґо думав, міряючи її своїми зеленими очима. Але й мале вже не поспішало зникати, всілося навпроти нього і нав'язливо мозолило очі.

"Хто твої рідні? З якого ви поселення?"

Малеча завовтузилась але нічого не відповіла, лише морду вмістила на свої передні лапи. Хм... швидко звикла до нового знайомого.

"Я тобі не ворог. Але затям надалі: світ повен магів, нейтралів та людей. Ніхто з них не безпечний. Та найбільше маєш боятися магів і Драконів. Останні знищили твій клан, аби ви не зазіхали на їх володіння... Якщо твої рідні такі ж як ти..."

"У мене тільки мама. І вона людина." - Відповідь його вразила. Не дивно, що маля не під наглядом. Він подивився їй у вічі проникливо, гостро, але свідомість її була закрита міцними щитами.

"Хто тебе вчить користуватися силою?"

Мовчання.

"Де ви з матір'ю живете?"

Мазьнула по ньому поглядом але знову змовчала.

"Якщо хочеш вештатися у вовчій шкурі і не ховатися серед людей, тоді в тебе єдиний вихід: дай клятву Наступниці! Сьогодні по обіді будуть поховання, а після, знайди мене і я проведу тебе до неї... Тільки у образі людини! І, борони тебе Далі, хизуватися магією перед Драконом."

Тоґо повернувся до неї спиною, давши час на перевтілення.

- Я не хизуюся своєю силою! - З викликом почув дитячий голос майже одразу ж, як відвернувся від неї, і краєм ока побачив цілком нормальну дитину у хлоп'ячому вбранні. Дівча дивилося на нього з непритаманною дитині ворожістю, але то був лише погляд. - Я взагалі-то тренувалась!

"Твою магію могли відчути інші! Тобі пощастило, що тебе не виявили досі. Передай матері, що ворота відчинять після дев'ятої. "- Воїн підвів свій хутряний зад аби йти своєю дорогою, та дівчинка стояла на місці, явно обмірковуючи почуте.

- Ми живемо тут. При фортеці. - Мовила боязко. Її замурзане обличчя неприховувало тієї краси, якою наділила її природа. Зокрема чорне кудряве волосся залишалося сліпуче блискучим, мов зім'ятий шовк.

"Красуня... За її увагу битимуться клани." - А їй відповів: "Поки я тут, я зможу тебе захистити, та надалі ти залишишся сама. Маєш розуміти всі наслідки своїх тренувань... Гаразд. Я скажу кільком своїм щоб приглянули за тобою, але це не означає повну безпеку." - З цими словами Тоґо повернув своїм шляхом, а малеча вже на своїх двох спустилася вниз.