5.4 Бажання драконів

ДЖЕРЕЛО

Залишивши коханого у власних покоях під надійною вартою Руна, Саян направилася до кухні аби дати розпорядження щодо вечері. А ще потрібно було провести обряд на крові, аби знайти Маргарет. Тепер, коли внутрішня пустота наповнена, а магія життя надійно захована, Анна напевне відчувала, що з донькою все гаразд. От тільки хто і куди її міг забрати? І чому, врешті решт, вона не просила допомоги, якщо це було викраденням?

- Ти мені не вказуватимеш, дівчинко! - Почула за одними з дверей Саян. Прислухалась... В кабінеті Арсена.

- Навіть якщо правда за Вами, лорде, то на правах старшої сестри, я забороняю Вам наближатися до Маргарет!- Відповідь вразила. Голос Крісі був не просто грізним – крижаним, беззаперечним.

Анна підслуховувати більше не стала. Розправивши плечі, штовхнула важкі двері. На фоні дальньої стіни якраз закривався портал Ернса, від чого складалося враження, що імператор вийшов просто з каміна. Осторонь стояла Маргарет, яку рукою втримувала біля себе Кріс, а навпроти них по хазяйськи почував себе чоловік у вишуканому одязі.

Повітря пройняло крижаним холодом. Вона бачила його вперше, та щось підказувало, що має знати цього зухвальця. Жінку з кожною секундою наповнював гнів. Його підлість ледь не коштувала життя її чоловіку, батьку її дівчаток! Якби Маргарет була в потрібний час тут, вони б, разом з Тоґо, швидко справилися з обломками.

"Мамо, нарешті!" - І Саян лише зараз зрозуміла, що вона не опустила захист, щити, саме тому вона не чула нікого на ментальному рівні.

- Маргарет, з тобою все гаразд?- Звернувся Ернс до дівчини першим, не спускаючи важкий погляд з її викрадача.

- Так, Ваша Величносте. Моя честь, як і гідність, дякувати Праматері, не задіті. Тобто, при мені. - Гордовито відповіла вона і додала вже тихіше. - Чого не скажу про особисті покої лорда.

- Уммм... Покої обгоріли, Тріальде? Чи до тебе краще звертатися за титулом? - Краєчок губи потягнувся в глузливу усмішку.

- Можеш називати мене, як тобі буде зручно, Аріане. - З'язвив Тріальд і звернувся до Анни.

- Я, Дейр Тріальд, маю намір взяти вашу молодшу доньку за дружину, так як відчув в ній свою істину.

-Що? - Різко розвернулася та. Поглядом, мов клинком, пройшлася від його черева до горлянки. Та вона випромінювала одну лють! - За дружину!?

- Так, леді. - Ледь видимо кивнув він.

- Це неможливо, лорде!- Ненависно вигукнула Маргарет, з-за плеча сестри, червоніючи від обурення. - Між нами нічого не було! Я б запам'ятала!

- Ви викрали мою молодшу доньку, лорде! Дівчину, якій не виповнилося і вісімнадцяти! Вона не повнолітня! А ви, як виявляється посміли торкатися її?

- Але вже у дітородному віці. - Впертість його – вражала!

- Я забороняю навіть підходити до неї. - Прошипіла крізь зуби Анна.

- Але...

- Навіть думати про щось подібне! - Вона наступала на лорда не усвідомлюючи власних дій. - Я, як представниця матері усіх перевертнів, звірів і всього живого, безпосередня її Наступниця, наказую Вам, лорде, більше ніколи! Чуєте? Ніколи!!! Не. Наближатися. До. Моїх. Доньок!

- Я... я всього лише зробив те, що підказувало мені моє серце! - Втративши опору і впевненість промямлив в емоціях викрадач. Явно, він лише після цих слів втюхав хто з ним розмовляє. Напевне в іншому випадку підбирав би більш ретельно слова, як і власні дії стосовно юної магині. Побачивши її магію на верхівці вежі він навіть не розвідав ким достеменно являється дівчина, а перший хто потрапив під руку при фортеці, лише припустив, що вона Джерело.

"А де її мати? Хто вана? - Запитав слугу Тріальд, на що той розвів руками.

"Кажуть, Фаворитка самого Повелителя."- Пересмикнув плечима доносчик і зник серед натовпу.

Від спокуси заволодіти магинею лорд, звісно ж, не втримався та, як виявилось, не на довго.

- Я прошу прощення за свій необдуманий вчинок, міледі.- Він виразно занепокоївся та невпевнено ступив назад, бо Саян вже аж надто втислась в його простір, і низько, в усякому разі намагався, схилив голову в поклоні. - Мені не донесли... ем... тобто, не сказали хто ви!

- А мали б? - Голос імператора зі сторони здався порятунком для жінки і вона зупинилася, але не відійшла, як і не звела свого госторого погляду з лорда. - І ти змінив би тактику викрадання?.. Хм... Заволодіти Джерелом!.. Не кожному прийде таке в голову. Але ти вийняток.

Тріальд засопів. Було видно, що не хотів визнавати поразки. Це ж так... принизливо! Щелепа лорда заходила ходарем у бажанні дати словесну відсіч, та він мовчав.

І все ж тиша не затягнулася.

- Все ж, я хотів би обговорити це, міледі. З Вами і вашим чоловіком. Без сторонніх.

Схоже, що лорд досі не розумів наскільки розгнівив Анну.

"Мамо, ні!"- Крізь магічний щит прорвався благальний голос Маргарет.

- Ні. - Видихнула в обличчя лорду Анна і той відсахнувся, бо подих фізично обпік шкіру.

Ернс побачив, як вона відразу ж зажмурилась, в намаганні вберегти головну свою таємницю – не видати свою другу сутність, тож він поспішив закрити жінку собою, ставши між нею і лордом.

- Тріальде, ти розбив мою довіру до тебе ще тоді, коли найняв Кронта аби зкинути мене з престолу. Я думав, це була найбільша твоя помилка... Аріан зміряв його поглядом, знецінено прицмокнувши, ніби то був не його намісник на сході імперії, а старий пошарпаний товар. - Та, очевидно, помилився. Сьогодні ти перевершив себе.

Спокійний тон імператора таки зачепив за живе і лорд круто розвернувся до нього на підборах.

- Ти, Аріане, підлий егоїст, який вкрав у населення представницю Богині - Наступницю самої Далі, сховавши її в своїх покоях, аби користуватися нею на повну! Ти навіть фавориткою її не оголосив! А сьогодні ти, - ткнув пальцем в Аріана, - аби перемогти потусторонню навалу демонів, прикрився нею і її дітьми! Та ще й в той час, коли маєш найчисленніше, за всіх часів імперії, військо! Та за часів свого правління, крім свого носа ТИ ніколи, нічого і нікого не бачив! - Прийшла черга мінятися в обличчі Імператору.