5. 1 Фатум

ДЖЕРЕЛО

Підвівши голову з подушки, дівчина зловила поглядом наступну картину: русявий чоловік зросту Ернса скручував папірець у тісну трубочку і вкладав у поштову скриньку. Та, не вібрувала, проте дала звук схожий на короткий свист. Коли ж він повернувся обличчям, вона враз все згадала: саме цей здоровань схопив її за руку, коли вже мала відпускати вогняну хвилю. Без сумнівів, він рванув її до себе у портальний коридор. Та крутнувши зап'ястям, зуміла таки вивільнити руку на ментальному рівні звертаючись по допомогу до Ернса. Та схоже, цей чолов'яга був спритніший бо вільною рукою він зовсім не магічно позбавив дівчину свідомості,  штрикнувши в шию.

Зараз цей бовдур дивився на неї очима... закоханого? Та він жадібно пожирав її своїми очима! А на вустах його грала привітно-оманлива посмішка. Було нестерпно гидко не те що відчувати на собі його хіть, а і бачити це штучно правлене обличчя.

Перебуваючи у невідомій, пафосно напханій золотими цяцьками оселі, з чужаком віч-на-віч, Маргарет і не думала бути ввічливою.

Так, він був сіроокий красень, на вигляд не більше тридцяти, біла сорочка, парадні штани, рясно оздоблений золотом і дорогоцінним камінням пасок... Але, хіба зовнішність не оманлива?

Окинувши себе швидким поглядом, в деякій мірі полегшено видихнула, так як її одяг був на ній, а це головне. Ба навіть ботфорти не зняв з неї. Невже не встиг? Чи корчить ґречного?

- Доброго дня, Маргарета. - З наголосом спотворив її ім'я, на що та і бровою не повела, вдавши, що тут такої нема. Поки він наповнював келих рідиною з кувшина, вона, на перший погляд, зі спокійним виразом обличчя підвелася на ноги озираючись на всі сторони, а потім в її долоні з'явилася вогняна куля, яка без попередження полетіла в гобелен позаду красунчика. Той лише встиг відскочити. І лише потім голос подала і сама Маргарет.

- Ви, в думках, можете називати мене як хочете, та без мого дозволу ви більше в житті не скажете моє ім'я в голос, навіть в найніжнішій його формі. - Чоловік на мить отетерів, мало не подавившись надпитим, а Марго, прошепотівши якесь закляття, гордовито підняла вольове підборіддя, ненависно пронизуючи того поглядом.

Велетень спершу розсміявся, та коли вдруге хотів назвати дівчину по імені, його язик заплутався між зубами і тоді він зло прогарчав, не втримавши емоцій.

- Для того, щоб розв'язати ВАМ язик, мені потрібна допомога моєї матері, – знизала плечима так, начебто не вона це закляття щойно наклала, – тож хутко робіть свій портал до моїх рідних. 

 Було страх як лячно, але ж не видавати себе йому з патрохами!

- Я тобі дам друге ім'я. - Хитро примружився він, цим самим приймаючи умови її гри, та схоже, що новопридумане він теж не зміг промовити. - Ти вирішила погратися зі мною, дівчинко?! - Гаркнув розлючено й змахнув зі столу келих зі своїм пійлом. Рідина розлилася по світлому ворсу килима, а дівчинка, знову утворивши кулю, жбурнула її прямо в пляму і густий ворс спалахнув.

Схопивши кухоль з водою чоловік вилив її на палаючі язики, та Марго вже було не зупинити: вона байдуже, знову і знову жбурляла магічну енергію ціль якої була всюди.

Нестримно лаючись громило утворив портал для її чергового густку вогню. В кінці повітряного коридору Марго мигцем побачила батька, а потім воронка закрилася.

- Якщо Ви негайно не відправите мене до моїх батьків я спалю цей маєток разом з усім його вмістом! Себто з Вами! - Гнівно озвучила Маргарет і утворила черговий викид полум'я.

- Ти не посмієш цього зробити, маленька м... с...! - О, так! Закляття Марго діяло на всі його ймення котрими мав намір її охрестити, окрім "дівчинка".

Він наступав подібно хижаку, що вперше бачив здобич і, врешті, ухвативши її за лікоть вже хотів завести руку за спину, та не вловив миті, коли її вільна рука замахнулася і дала йому гарний палючий ляпас по обличчю. Від неочікуваного удару чоловік не втримав свого дракона і вона побачила його силу. Те, що треба! Сірі райдужки майже не змінилися в кольоровій гамі, а сам зрачок набув не вельми великої видовженості, а це означає, що магічно він заслабкий. 

Схвативши дівчину обома руками він рвучко розвернув її до себе спиною і притис до себе. Очевидно, мав намір втихомирити. Та знову помилився, бо вона щосили вкусила його за руку. Від болю чоловік скрикнув і все ж втратив контроль над своєю здобиччю, а Маргарет знову і знову користалася моментом. Тепер з цих покоїв виходу не було, полум'я стіною палахкотіло по всьому периметру кімнати, пожираючи все на своєму шляху.

- Ви ж розумієте, що Я сильніша. Вогонь вас спопелить, лорде! - Її голос був врівноважено твердий і надто переконливий.

На чоловічому обличчі сіпнувся мускул, скрипнули зуби, а руки на долю секунди зжалися в кулаки. І все таки він утворив портальну воронку, та, було видно, титанічним зусиллям, майже чемно, а головне мовчки, вказав дівчині шлях. 

Але ж все одно, паскідник, ступив першим.