4.15 Бій

Утворивши портал на найвищу башту, Ернс з острахом востаннє глянув на Елью з Анною. Так, дві жінки одночасно мали бути на найвищій оглядовій башті. Анна як маг, а Елья, у разі знесилення когось із магинь, виконає свою функцію провідника: перенаправить енергію від сильнішої до ослабленої. По підрахунку саме Наступниця мала найбільші магічні резерви, а отже потребуватимуть сил її доньки. Можливо.

За мурами бастіону, скільки сягав зір, спалахували червоні іскри потойбічної сили нечисті. Задимлене повітря дряпао легені, а око вражали масштаби всієї картини... Що буде, якщо вони не справляться, ніхто не думав, бо відступ від задуманого однозначно був би проваллям в цій війні. хвилювалися лише з приводу, якщо потік енергії світла хтось перекриє, або перехопить і направить в інше тіло чи русло?..

"Хоч би все вийшло..."- Прошепотіла одними губами Елья. Ставши тінню Саян, глибоко вдихнула, урівноважуючи свій стан.

 Звівши до неба руки, Анна почала своє звернення до всіх стихій. Елья ж стояла за її спиною майже не рухаючись.

Мить завагавшись, Ернс нервово проклав кляті портали на сусідні, вже нижчі, башти й дівчата перезирнувшись, ледь кивнули в підтримці одна одній, сміливо ступили кожна у свою воронку. Тепер вони займали місця на висоті чи не в третину милі, де кожна з них зверталася до своїх стихій.

Небо над Анною пройняла блискавка, слідом гримнуло, та дощу не було. Спершу не рясно засніжило. Потім почав утворюватися смерч, що торкався своєю основою її долоні, який вона легким рухом руки направила до Крістіани, а та вже почала підживлювати його своєю магією, поступово збільшуючи до максимальних розмірів. В цей час у долонях Марго спалахнув живий вогонь, його язики розросталися з неймовірною швидкістю і дівчина не стримуючи насолоди пестила його, цим самим підживлюючи магічно. Її вуста тягнулися в посмішці, а в очах палахкотіло бажання. Маргарет легко здула своє творіння до матері і та перейняла на себе її стихію. Секунда і вже обидві були сховані за величезним огневищем. Відчутна енергія матері швидко перекотила й до молодшої доньки і тепер вони обидві нарощували вогняну хвилю, яка мала б зжерти все кодло Пітьми.

Демони несамовито запищали, пронизливо завили, вочевидь відчувшии свою близьку кончину, бо їх більша частина заворушилася кидаючись навсібіч, а частина ніби застигла в очікуванні смерті. Та були і такі, які не полишали надії на потрапляння в середину бастіону. Загалом, густий жвавий натовп пожвавішав в рази, та Саян з доньками, покриті магічним покровом тиші, не чули жодного звуку.

Захисна стіна Ернса посипалася в той момент, коли полум'я торкнулося неба. Анна кивком голови дала знак старшій доньці, а вона з Маргарет штовхнула вогняну стіну на смердюче поріддя, не припиняючи живити її ще довго...

Крістіана ж слідом посилала свої неймовірних розмірів вихрі. Відриваючись від її рук теплі смерчі дійсно посилювали спалахи, стрімко розганяючи пекуче жевриво до самих горизонтів та і за них, знищуючи все живе і неживе на своєму шляху.

Демони просто падали з ніг, плавлячись у вогненнім потоці мов у вулканічній лаві.

Жахливе видовище...

Всі розуміли, що в результаті цієї пожежі тут не збережеться жодного деревця і жодної травинки...

Звівши одну руку до неба, Анна знову шепотіла. Через кілька недовгих хвилин над ними почали розходитися темні клуби диму. Піднявши свою руку до неба Кріс голосно сказала кілька слів на незрозумілій мові і з-поміж хмари проявилася чиста блакить, а ще через якийсь час все навколо освітило денне світло. Низьке сонце порадувало землю своїм промінням і на душі вмить потепліло.

Небесні простори очищувалися, хай і повільно. Народ почав виходити зі своїх укриттів. Хтось плакав від радощів, хтось прославляв Світло і його богиню, більшість просто раділи дню, радісно вигукуючи слова вдячності Наступниці і її донькам...

Маргарет легенько, вільною рукою, від вогняної хвилі, сколихнула повітря і тихий свіжий вітерець торкнувся кожного жителя всередині фортеці, очищуючи повітря. Магині, все ще продовжуючи контролювати стихії, полегшено поглядали зверху вниз на людей, стомлено про себе посміхаючись.

"Крісі, тепер можеш утворити гребінь на схилі північного моря." - Пролунав мамин голос в голові дівчини. І та кивнула у відповідь. Повільно відпускаючи вітряний потік, прийнялася шепотіти своє заплутане звернення до Землі. Легкий поштовх вежі засвідчив земляні дії завершеними. Тепер біля моря, по периметру північно-західного континенту точно звелися гірські хребці.

"Молодчинка"- Ледь всміхнулася Анна доньці і нарешті забрала руку від полум'яного моря розриваючи контакт з магією, чому Марго задоволено усміхнулася. Анна передала молодшій доньці можливість погасити вогняну лаву, та дівчина прийнялася гратися полум'ям, схиляючи кожен вогняний язичок у поклін своїм матерям.

Ті хто були на стінах фортеці, заворожено, а хтось похмуро, спостерігали за танцювальними вогниками. Кріс бачила поміж них Ернса з Ергелем. Вони стояли серед простого люду вдивляючись у далекий вогняний горизонт. І тут з неба полився рясний дощ. Люди підняли щасливі обличчя в гору і вже бачили, як Анна з Крістіаною простягнула руки долонями вгору, збираючи рясні біляві хмаринки до купи, які виконували свою функцію. Так, до ранку, дощ точно погасить все полум'я. Це не злива, але доволі рясний прохолодний весняний дощик...

Марго все ще загравала з полум'ям коли поруч повітря розрізало навпіл, а в наступну мить чиясь міцна хватка вхопила її за шиворіт і потягла до себе.

Кріс рвучко повернула голову до вежі сестри: "МАМО! Маргарет пропала!" ...