4.11

НЕЧИСТЬ

Північний горизонт затягувало густими й важкими темними хмарами, явно не природнього походження. Намагаючись не впасти зі стіни, Аттавіан влучно відбив потойбічного велетня і той невтримавшись пішов вниз головою, черкаючи високу кам'яну стіну своїми тупими рогами. Деякі з них вже поживилися магією і жбурляли іскрами по воїнах імператора. Прості люди були в укриттях, а всі хто мав хоч якісь магічні здібності відбивали атаки хто як вмів. Добравшись до Дора, Арсен віддав черговий наказ і став поруч з другом невпинно штрикаючи мечем демонів і уникаючи їх вогняних викидів одночасно. Раптом хтось голосно і нерозбірливо крикнув:

- ...був ...мператор... леді Аттавіан... - Долетіло до вух Аттавіана крізь мішанину демонячих визгів, стогонів вояк та ляскіт зброї, а ще частий шурхіт жбурляння магії майже поруч, і він знову почав пробиратися до внутрішньої стіни замку. "Я ж його просив..." - Злість на ящіра виплиснув на нечисть і одним махом зніс голову одному з рогатих, що в ту мить з'явився ніби нізвідки.

Зіскочивши зі стіни вбіг у Замок і тут же на мить застиг на місці. Анна, Маргарет, а між ними Елівія стояли біля смертельно поранених та зцілювали тих. Анна одними очима глянула на свого чоловіка, не відриваючись від свого заклинання над воїном, і вже через пару миттєвостей той розплющив очі і промовив подяку, а за нею і клятву вірності. Один за одним вояки приходили до тями і клялися у своїй вірності наступниці Далі. Але, на зміну одному зціленому приносили двох поранених, і його дівчатка знову ставали до роботи. Спостерігаючи декілька хвилин за роботою трьох, – Елья пропускала крізь себе життєву енергію Анни будучи її третьою рукою, – Арсен усвідомлював, наскільки важливо для неї бути зараз тут. Його кохана принцеса зараз була і близько не аристократкою – зібране в гульку волосся помітно розтріпалося, похмуре личко не вказувало і тіні радощів, лише зосереджено вивчало місце поранення, а потім опускалися повіки, долонею ледь торкалася самої рани і губи швидко рухалися в якихось плутаних словах. Маргарет взагалі обходилася одними руками, вочевидь її магія зцілювати не потребувала підсилень замовляннями. Його маленькі чарівниці зцілювали військових... Він був вдячний їм і водночас дуже сердитий. Презлющий, якщо бути точним.

– Мамо досить! – Зупинила її Марго і вказала очима на Арсена. – Я маю план, а для цього мені потрібні ви обоє і Ернс! – Напрочуд впевнено заявила донька...

...

- Ти не підеш на стіну! - Грізно відрізав весь "план" доньки Арсен, зіпершись стегнами на свій письмовий стіл, схрестивши на грудях руки.

- Тату! Ти ж сам бачив тих навіжених виродків Тьми! Скільки їх там? Сто тисяч, чи на пару сотень більше?.. Ота магічна перепона, - тут вона глипнула на Аріана виділивши з притиском звернення, - вибачте Ваша Величносте! – не вистоїть до ранку наступного дня і ви всі поляжете, а наш світ припинить існування ну дуже швидко! Взагалі буде дивним якщо ці виродки хоч когось залишать вживих! - Дівчина нервого пройшлася до вікна. - Мамо! Ти ж сама це бачила! Без вжитих заходів, а саме стихійних, демони все зметуть! Тут не важко порахувати години життя тільки по кількості поранених! - В розпачі розвела руками юна магиня.

- Маргарет, це небезпечно для тебе самої в першу чергу!..- Став на сторону батька Ернс, грізно обдавши дівчину суворим поглядом.

- Небезпечно сидіти тут і ніц не робити! - Загарчала на них Марго безцеремонно перебивши самого імператора і безмовним умовлянням попросила підтримки у матері. Так! Вона була права і вона це чудово розуміла.

- Хоч я і проти твого плану, та він є кращим варіантом для збереження життя на континенті і не лише на ньому. - Мати дивилася на доньку не відводячи погляду впевнено і підтримуюче, хоч і боялася за її життя не менш ніж сам Ернс.

- Анно! - В один голос вигукнули чоловіки. Та хто ж їх слухатиме?..

– Це однозначно є рішенням!– Визнала Саян підкресливши своє рішення ще і сталевими нотками в голосі.

Імператор злісно піджав губи. Навіть Анна в розмовах ніколи не переривала його, а тут ціле зелене дівчисько. Нагородивши Маргарет важким виразним поглядом він потягнув з полиці мапу фортеці.

– Розкажи ще раз детальніше свій задум, Іскорко. – Анна роздумуючи звернулася до доньки.

– Ось тут найвища башня!.. – Тицьнула пальцем дівчина на мапу, і з шаленим запалом вже більш впевнено й чітко знову переповіла дії всіх присутніх, окрім Арсена. Його завданням було взяти на себе бій внизу, якщо магічна стіна впаде передчасно. Тепер все таки потрібно було доставити сюди Кріс, чого аж ніяк не планував імператор, та вочевидь піти всупереч Наступниці він не міг, до того ж змушений був визнати, що юначка мала гарну тямку у плануваннях атак, зовсім як батько, і можливо навіть спрацює цей її задум, тому ступив у свою повітряну воронку...