4.9 Синя вершина

...Вдихнувши на повні груди, Саян, Елья та Марго рішуче ступили в портал на чолі з Аріаном. Чи повернуться живі — певен не був жоден, та залишатися осторонь не мали наміру однозначно й однодумно. Кожен з них думкою линув до Богині, Праматері всього живого, в молитвах про заступництво й поміч. 

Десять кроків порталом встигли наблизити уяву до неминучого, страшенно лячного останнього подиху.  Вийшовши на білосніжній вершині Синьої гори, не побачили жодного живого створіння, ані подиху вітру чи скрипу, від ходьби, снігу. Але сліди, де-не-де схожі на відбитки кінських копит, протоптали глибокий, вражаюче широкий шлях з розщелини в сторону долини, ховаючись в клубах важких хмар в пів милі від піку вершини.

Звідси відкривався чудовий краєвид в глибини темної матерії, та насолоджуватися цією красою не було ні бажань, ні можливостей. Не затримуючись, усі спустилися на кілька кроків вниз де їх погляду відкрився вже інший вимір.

Провалля у скелі розміром зо дві людини у висоту і ширину не менше як три вози, не таке вже й велике, але достатньо широке для того, аби впустити безперешкодно жителів іншого світу. По ту сторону прозорої Ернсової перепони виднілося сіро-рожеве небо, схоже до задимленого, та головне – там знову збиралося поріддя Тьми. Їх було щонайменше сотня. Раз по раз б'ючись тупими рогами об магічну перепону, ці виродки прямо таки хотіли її знести, та забачивши людей хижо вишкірились припавши мордою до скла, а деякі завмерли від несподіваної зустрічі.

Елья, по інерції, сховалася за спину Ернса, від страху затуливши собі рот руками, на відміну від Марго, яка відверто роздивлялася цих монстрів. Раптом один із задніх демонів пробрався наперед і подивилося в самі очі дівчини. 

Анна бачила, як щоки доньки спалахнули жаром і вона враз змінилася в обличчі, а створіння вперлося руко-лапами на скло й пройшовся пазурами зверху вниз.

- Чого ми стоїмо? - Владно запитала Маргарет. Забачивши зацікавлені погляди матері та Імператора до своєї персони. Допетравши чим привернула їх увагу відповіла на німе питання. - Так, я їх не лише чую, а й розумію. Нам потрібно негайно їх замурувати, бо зарай прибуде ще така ж кількість таких виродків і тоді ми станемо їхнім обідом. Це коротко про головне.

– Нічого собі здібність? – Бентега не зникла з обличчя повелителя навіть коли дівчина відмахнулася і приступила до прямих обов'язків, нарощуючи жаровню.

Більше ніхто не зволікав.

Енергія навколо кипіла густою парою. Нестримний потік магії самого Джерела та Наступниці торкнулося тонкого скла і нечисть по той бік зайшлася в безгомінному вереску. На щастя, створена Ернсом тонка магічна перепона не тріснула, поверх неї почала накладатися ще і ще магія світла, матуючи прозорість та укріплюючи її своїми шарами. Бачачи, що їм більше не вибратися, демони почали стрибати та ще більше напирати на перепону, та хай вже... не страшно. Тим часом скеля поступово набувала первинного вигляду, неабиякої товщі і міцності. Це вже точно на тисячоліття.

Тільки-но Анна з дочкою опустили руки, як тихий зойк і змусив обох розвернутися на звук. Один із потойбічних виродків, очевидно ще дитя бо зріст його був не більший дворового пса, рванув сукню на Ельї, від чого та втратила рівновагу й впала прямо біля його ніг, кінцівки яких дійсно були схожі на копита мерина, тільки самі ракотиці були значно подовжені.

Та роздивлятися цього виродка не було часу.

– Воно тут не саме. - Дівчина навіть не задумуючись жбурнула тому в морду заготовлений згусток пекучої енергії і демон завив від болю та, замість того щоб тікати, накинувся на Маргарет, забувши про свою здобич у людській подобі. 

Елья піднялася на ноги і почала трястися не то від холоду, не то від страху. Ернс вже був відкинутий істотою на доволі далеку відстань ще до того, як демон був виявлений, тож магія імператора, що до цього часу зігрівала служницю, розвіялася одразу при нападі демоняти і тепер вона відчувала себе вразливою в рази.

– Аріане, забираймося!!! – Крикнула Анна магічно тримаючи захист над Елівією. Маргарет в цей час з легкістю відбивала ще кілька атак зі своєї сторони, звільнивши душі виродків від їх бридкого тіла.

"Звідки в неї стільки сил..?" – Майнуло мимохідь у Саян, та часу на роздуми не було. Вона була змушена магічно зменшити відстань між собою і служницею, притягнувши її хвилею теплого вітру, бо в цей час з іншого боку вершини на неї вискочило дюжина демонічних велетнів. Та вони вдвічі більші за самого Ернса! І раптом нізвідки над ними з'явився сам Дракон.

Величезний лискучий золотий красень відкрив свою пащу й випустив силу силенну вогню, змусивши нечисть відскочити в різні боки. Утворивши портальну воронку, Дракон розвернувся в протилежну їй сторону і зник за сусідньою вершиною.

Анна, підтримуючи Елью, ступила у портал і мигцем глянула на доньку, яка вочевидь не збиралася покидати вершину, відбиваючи поодинокі але часті атаки виродків зі своєї сторони.

- Ельє, йди сама! Я змушена залишитися!

- Ні, принцесо! Без тебе не піду. Я сховаюся он там! – Вказала налякана служниця поглядом на невисокий виступ за спиною Саян. І тій нічого не залишалося, як кивнути і зробити вогняний викид на чергову атаку обабіч порталу.

– Як же невчасно!.. А щоб вам... До демонів!!! - Відбивши пару атак, Анна вирішила не викидати енергію і створила захисний бар'єр між нечистю та ними трьома. Тепер демони не могли на них напасти, вдаряючись об невидимий щит, а Маргарет могла спокійно наростити потрібних розмірів розпечену хвилю, яка б одним махом накрила потойбічних нападників.

Забившись під виступ, Елья зі страху прикрила повіки, губи наспіх зашевелилися у молитві до Праматері, та думки полинули до свого перевертня і в цей момент Анну накрило видіння: воїни в синіх плащах й таких же форменних куртках раз по раз відбивали демонічні атаки, забруднюючи руки, та і все навколо, в чорне та червоне. "Кров."– Висновок проскочив сам по собі і вона жахнулася.