4.5

Задоволено облетівши сад майнула у сусідній двір.

Сівши на гілці ялини декілька разів дала про себе знати природі і полетіла в сторону Темного озера знаючи, що в тілі пірнатого ніхто її, крім собі подібних, не почує і не пізнає, Саян була спокійна. Вмостившись на старій гілляці, такого ж старого і рясно зеленого дерева, вона мовчки чекала.

Спершу повз озеро пробіг невеликий чорний кіт, на хвильку зупинившись принюхався і, глянувши на віття, де сиділа Сова, припав на передні лапи, імітуючи поклін. Птах відповів тим угу, схиливши голівку набік, після чого чотирилапий продовжив свій шлях. Пізніше повзла маленька змійка граючись з травою, та під стовбуром того самого дерева піднялася в повітря аби низько опустити голову перед пірнатою. Незадовго до дев'ятої пройшовся величезний Вовк. На мить зупинившись під тим же деревом, окинувши поглядом всю місцевість, не подав і виду, що бачить птаха, і так же граційно, як й до того, пішов вздовж озера, нікуди не поспішаючи.

Раптом повітря сколихнулося, запахло озоном вперемішку з попелом і з простору з'явився Арсен. Серце забилося вдвічі швидше, з переляку що це не він пірната мало не видала себе. Прочитавши заклинання від ілюзії, її очам відкрилася вже інша людина.

Чоловік зросту Арсена стояв боком до неї. Він був одягнений у все чорне. Навіть його густа борода була чорною, а маленькі оченята полохливо стріляли на всі сторони, явно когось вичікуючи. В руках у нього була невеличка зв'язкова скринька, якою він грався явно нервуючи. Анна дуже хотіла його спопелити, бо від нього так і віяло смеріддю, і ще чимось потойбічним, не живим, та все ж втримала своє бажання при собі. Обіцянка Ернсу нікуди не встрявати, бачте но, відіграє значущу роль.

Маг простояв декілька довгих хвилин, час від часу нестерпно мружачись та, про себе, лаючись.

Після дев'ятої в цих краях швидко темніло. Невисокі гори по той бік озера, попростягували свої темні тіні по його поверхні і вже майже торкалися цих берегів, звідси й назва водойми — Темне. Хоч насправді воно геть ніяких відносин до темної магії не мало, як і взагалі до чогось магічного. В ньому залюбки плюхалися діти вдень та вранці, але вечори тут лякали своїми природніми тінями. Гори теж відлякували простих жителів. Покриті чагарями, вони впринципі були майже непрохідні, за вийнятком деяких місцин та шляху через їх хребці. Рослини тут були переважно бурих та рожевих кольорів, а відтак і ймення їм дали Бурі. Дехто з місцевих чаклунів цим користувався й забридав до їх смачних місцин: ягоди ожини, суниці та клюкви були на прилавках маленької крамниці чи не цілий рік, а лікарські настоянки та рідкісне насіння анісу транспортувалося навіть за межі кордону імперії, чим давало неабиякий дохід в казну. Загалом в цю місцевість була вкладена душа Повелителя і перебування тут було цілком безпечним.

До сьогодні.

Коли тінь підповзала до ніг чоловіка, він відходив на більш видиме місце, все ближче до дерева з Совою, лайливо клянучи відбиток гори.

"Він її боїться!" – Майнула думка в голові птахи, а за кілька секунд почула під деревом Вовчий рик.

Чорний вийшов з-за свого тимчасового укриття і прийняв позу нападника. Чоловік в чорному хутко почав щось шепотіти і вільною рукою вертіти у себе за спиною. Анна здогадалася, що він хоче магічно звернути шию Вовку, та схоже звір його магії не піддався, бо вирішив все таки напасти на непрошеного сюди гостя. Не очікуючи такого розвороту подій, маг швидко махнув перед собою рукою і розчинився в повітрі точно так само, як і з'явився. Чотирилапий задоволено висолопивши язик влігся під деревом.

"То все ж таки, ти дозволиш мені дати тобі клятву вірності, Наступнице?" - Пробасив голос в голові Сови.

"Руне, ти і без клятви гарно справляєшся зі своїми обов'язками!" – Сміхотливо по доброму відповіла йому Саян. – Як ти дізнався де я?"

"Коли дозволиш дати клятву, тоді й розповім свою таємницю." – Дійшла розважлива відповідь від Вовка.

"Ти знову спостерігав за моїм вікном! От тобі і твоя таємниця."

"Ох, принцесо! Від тебе нічого не сховаєш!"- Таким же смішком пробасило в голові птаха.

Поспостерігавши ще чверть години природу, обоє повернулися до двору.