4.1 Синя вершина

СИНЯ  ВЕРШИНА

17 років по тому... (пролог)

Міріади зір полохливо блищали над вершинами височенних засніжених гір, хребет котрих потопав в синьому глибокому небі та нескінченно тягнувся чітко на північ, до краю світу. Високий хвойний ліс виднівся крихітною плямою в глибині далекої долини. Тиша створена природою вразила б кожного, та не кожен насмілиться піднятися на Синю вершину. Але не сьогодні...

Висока жіноча постать зявилася раптово. Нізвідки. Здавалося, виткалася з густої тіні ночі. Крок від урвища і наст тріснув. З її рук, крихітна тінь тьмяним блиском впала під ноги, а з вуст  посипалися шепітом слова древніх заклинань.

Кожне слово розсікало простір, голос посилювався поки луною не здійнявся ввись і тиша не прийшла в рух, здійнявши навколо неї смерч. Негода розросталася, доки звучали слова темної гості. А коли вона змовкла, голосний тріск роздався просто під її ногами.

Останнє слово зависло в повітрі важкою силою, а за мить вдарило громом - брила насту, разом з частиною скелі зрушила з місця, оголивши перехід в інший вимір. Нечисть вже чекала, світячи червоним полумям своїх очей, крізь тонку перепону магії, на постать відьми. 

-Ха. Справу зроблено. Побачимо, як ти тепер все владнаєш. Ссаян! - Зло прошепотіла задоволена темна красуня і зникла з очей демонів, залишивши по собі аромат магії пітьми.

ОБВАЛ

Ще вчора рясно засніжені ялини, сьогодні були обліплені важкими бурулями. Ліс, здавалося, стомлено спав, після нічної хуртовини. Навіть пірнаті і ті дрімали на низько обвисших гілляках. Різкий скрип і ледь чутне цокання змусило зграйку птахів полохливо знятися ввись та змінити локацію. Але одна з них полетіла на звук і сіла на непримітний виступ скали.

Пташка зацікавлено вдивлялася в утворену в снігу провалину, звідки час від часу долинала цоканина. Здавалося, ніби хтось пальце в шибку стукав. Гарбнувши лапкою сніг, всунула свою голівку глибше і злякано цівкнула тріпнувшись, та було запізно - невидима сила затягла пірнату вглиб, звідки та вже не вилетіла. Її подружки злякано защебетали, сидячи на вищих гілках. Зрозумівши, що цим повернути подругу не вдасться деякі з них кинулися геть, а деякі зачаїлися в очікуванні. Через пару миттєвостей скеля тріснула і маленька частина її відкололася, оголивши потойбічний простір.

Перепоною між світами була лише прозора тонка пелена магії, по ту сторону котрої стояли дуже дивні створіння. Товсті короткі роги на безформенній голові з видовженою мордою, дві верхні кінцівки мали по чотири довгих пальця з закрученими пазурами, нижні кінцівки мали схожість з людськими ногами але й не вони.

Нічим не прикрите породження Пітьми, з не виразним кольором шкіри, раз по раз шкрябало стіну своїми гострими пазурами, намагаючись пробити хоч маленьку дірочку. Позаду демона стояли ще кілька таких же червонооких голодних на магію створінь, а по цей бік скляної міжсвітньої стіни лежало бездиханне тільце пташки.

Придивившись уважніше зі свого схову, одна із синичок побачила крихітну дірочку, через яку, схоже, ця нечисть і випила душу їх сестриці. Перезирнувшись між собою, дві пірнаті беззвучно покинули сховок і полетіли в напрямку півдня...