3.10

 Портальна воронка розрізала прозору матерію, звідки вийшла Анабель, під руку з Аріаном. Вона ступила у вітальню свого будинку напружено, озираючись довкола. Різкий аромат чужої магії вдарив в ніздрі ще на підході до кінця порталу, а разом з ним запах крові. Світ пішов обертом...

 Трусанувши Аззіторру за плечі, щоб та не втратила свідомість, Ернс ледь не силою посадив її на диван, а сам, запечатавши вхідні двері і весь будинок зсередини, магічно, кинувся оглядати кімнати. Але було запізно. Рудий Кіт  роздертим лежав прямо посеред кухні, а маленької Асті ніде не було. Від вбивць магічний слід майже не вловлювався, лише легкий аромат хвої міг розповісти, що тут були найманці. Безладу і близько не було, а тому можна бути певним, це - замах на їхні життя.

"Невже дівчинку викрали? Отже будуть шантажувати Аззіторру. Або ж їм потрібна магія малечі... Тьма забирай! До чого тут ця меркантильність!? І так зрозуміло, що Кот щось приховував, якщо сам валяється без натяку на життя!.." – Злість затягнула свідомість та не давала холодно мислити.

Оббігши всі три кімнати, імператор повернув до Рудого, над яким уже сиділа Анабель навколішках.

На своє прохання повернутися в палац, почув лише зміїне шипіння. По щоках жінки текли рясні сльози. В голову нічого іншого не прийшло як дати надію. 

– Якщо ми поспішимо, можливо Анна зможе дати йому життя!

Хоч сам розумів – кіт не зміг регенерувати, а отже була задіяна не одна лише магія, а й зілля. Сканувати Кота на його думку, було запізно. 

 Ернс легко торкнувся її плечей, але та знову зашипіла, тільки вже не погрозливо, а з жалем. Вона прощалась зі своїм коханням. Якби вона тільки знала до чого призведе її відстороненість від минулих справ... І та тривога, що вихрем підіймалась в грудях під час клятви Саян... Всього одна нещасна година, так змінила хід життя... Їх майбутнє... Якби ж вона могла передбачити це...

Стомлено підвівшись, вткнулася носом в імператорське плече і тихо схлипуючи, дала можливість себе забрати в жевріючий незакритий портал. Крок, другий і... раптом щось сильно вдарило її гомілку і обмотало слідом. Втративши рівновагу спіткнулася, та ледь не вилетіла в кабінет повелителя. "Мамо!" - Тоненька золотава змійка звала на допомогу...

– Асті! – Вигук Аззіторри привернув до себе увагу Амбрі.  

Вона обережно знімала із себе своє дитя. Невпинні сльози радості, болю і відчаю лилися її обличчям, а руки тремтливо горнули до грудей найцінніше. 

– Донечко, що трапилося?

Мала зміючка поповзла до самого вуха матері, шиплячи й раз по раз показуючи свій гострий язичок. 

Анабель завмерла, слухаючи дитячий голос в своїй голові, поки інші вичікуюче дивилися на її безмовне спілкування з дитиною. Вираз її обличчя в якийсь момент змінився до невпізнання і вона з викликом глянула на Імператора. Райдужки її очей змінили форму вмить, а зміїний зрачок заіскривсь магією. 

"Напад" - Анна вмить  прикрила собою чоловіків.

– Анабель, не роби того, про що пошкодуєш. Краще розкажи, що знаєш сама. – Під тиском погляду Наступниці Змія стишила свій запал. Взявши себе в руки, вона відпустила золотавку на крісло і безсило опустилася сама.

– До нього прийшли люди імператора. – Жінка ненависно глянула на того, кого щойно упом'янула. – І оголосили наказ про страту на місці. Без суду.

 Здивований Ернс ступив до Аззіторри.

– Досить неочікувано. –  Мовив розмірено, запалюючись новим вогнем. – З якого такого дива, чи й провини, я мав би віддати такий наказ: стратити без суду на місці?

Якусь хвилину на голови всіх навалилася важка, густа тиша. Перебіг останніх подій кожного з присутніх змушував мовчки перебирати власну пам'ять, сперечаючись з думками. Та тасувати факти, мов колоду брудних гральних карт, відкидаючи здогадки на останок. 

У очах кожного можна було побачити зачаївшийся страх та фатум. А потім Ернса немов муха вкусила і все закрутилося аж надто швидко.

– Арсене, ти зі своїми людьми негайно в Дакрін... Порталом! – І той з Дором без слів шуганули з кабінету, мабуть що по Тоґо і Руна. – Анабель, ти з дочкою розповідаєш повністю про свого таємничого Кота. Де шукав працевлаштування, з ким спілкувався і що розповідав про себе за час перебування в Імперії. Анно... – Тут він подивився на своє протеже. – Ти в двох словах, що бачила? – І одним лише поглядом вказав на досі сплячу Елью.

– Юфа знає більше, аніж я сама. І, буде краще, якщо ти сам з нею поговориш без погроз. – Значливо мовила у відповідь Саян. Щось підказувало, що все пережите сьогодні це зернятка у висадці і зовсім скоро вони дадуть свої плоди, якщо вчасно не покосити їх сходи.

Дракон гостро реагував на кожну деталь, на кожну відповідь, хай навіть шепотом і з добрими намірами. Анна вперше бачила його в лютому гніві та... безпорадності?.. Ні, Аріан зможе розібратися з усім та зберегти контроль над собою навіть в найскладніший та найскрутніший час. Чомусь була певність, що безкарність не залишить в спокої навіть найменш причетних...

Розповідь Анабель не вразила. В словах жінки зовсім нічого неймовірного не почув, звичайні будні та і тільки. Потім почала Асті,  принагідно згадавши, що батько їй розповідав про гарні вбрання дівчаток в Імператорському палаці. Про напад дівчинка розповіла небагато, майже беземоційно, але надто яскраво.

Ернс, як і завжди, слухав мовчки, але не без реакцій: зміна дихання, надміру напружені плечі, вираз обличчя... Все вказувало, що пощади нікому не буде.

В кілька питань малечі, вияснили, що батько розповідав їй про столицю сьогодні, як власне і перебував на її території безпосередньо тут, у палаці. Схоже, що перевертень мало чого розповідав дружині. Навіть про наміри його вона знала не так багато, як донька. 

"І зовсім не боявся, що дитя може щось сказати осторонь..?"

В двері тихо постукали і вони відчинилися. В кабінет зайшла вагітна дружина Аріана і той поспішив підтримати її під руку.