3.9 Зцілення

НАСТУПНИЦЯ

Саян спокійно піднялася з широкого крісла. Окинувши поглядом всіх присутніх в кабінеті, приречено мовчки направилася до тієї, котру нещодавно витягла з озера. Жодних ознак життя не побачила, тож хутко перейшла на магічний зір. 

Пірната незадоволено вуркнула, поступаючись магії куди більш сильнішій, аніж її совине око. В якусь мить Анну пройняло розуміня чого вона відчула раптову знемогу там, на схилі, під час тренування з Арсеном. Виявляється, вона відчувала Елью фізично і емоційно. Це означає, що вони пов'язані між собою дуже міцно, можливо тому матір Анни замовила тій пам'ять, але не розлучила дівчаток між собою, створивши Елі образ покинутої дівчинки. Саме тому Елівія жила при Замку, а Анна з бабусею на хуторі, але поруч! Елья – ключ до її магії, згубити який було заборонено!   

Ох ці загадки-розгадки...

"...Провідник - як двійник!" – Закінчила свою здогадку жінка приставивши одну руку дівчині до скроні, а іншу направила на область серця. Очі Саян знову поміняли колір, а обличчя засвітилося з середини.

Краєм ока вловила настовбурчені вуха вовка та його напругу, від чого шерсть перевертня вздибилася, збільшивши істоту вдвічі. Анна покосила на нього хворобливий погляд, не відриваючись від своїх дій, а той підійшов ближче і, здається, зробив земний уклін, поклавши морду біля її ніг. У одному з фоліантів Ернса вона читала, що такі поклони перевертні віддають лише своїй Богині — Далі. Ну от... як тут втримаєш таємницю, коли вона потрібна всьому світу..? 

Нічого не відповівши, принцеса видимо кивнула у відповідь не відриваючись від справи. Її тілом хвилями накочувала втома, та здатність правильно оцінювати ситуацію не втрачала. Потрібно повернути дівчині життя...

Прошепотівши давнє заклинання повернення душі, обережно прийнялася вливати життєву енергію, світло якої залило всю кімнату. 

Вона не бачила, але спинним мозком відчувала погляди трьох присутніх пепевертнів, та одного простолюдина — її Арсена. Ну от, однієї таємниці вона вдало позбулася на все життя...

Як тільки в Елівії затріпотіли повіки, Анна повністю прибрала магію і глянула на Аріана, безмовно питаючи дозволу заглянути дівчині у підсвідомість.

- Ельї потрібен спокій і сон, лише так її сили відновляться повністю. - Ці слова швидше адресувала Імператору ніж Вовку. Ернс кивнув, і Анна зрозуміла це по своєму.

Прикривши повіки, імітуючи передачу спокою, обережно заглянула в пам'ять служниці. Всього мить і картинка синього озера постала перед очима.

 Елья була поруч з водоймою одна. Її тихий плач не порушував навіть спів птахів... Анна вирішила піти далі. Ледь торкнулася образу і він змінився. Тепер Елья стояла міцно притиснута спиною до стіни, тримаючи пальці рук на вустах. Перед очима був незнайомий інтер'єр. Нічого такого, але раптом тихий чужий голос десь з-за кутка:

– Ти отримав плату за завдання! І непокору тут корчити запізно! Виконуй наказ сьогодні, або завтра тебе самого знайдуть на околиці твого Дакріна! І, повір, ніхто тобі не допоможе! 

– Лорде, ви надто багато берете на свої крихкі плечі. Хвилююся, аби Ваша спина не надломилася вже сьогодні. Якби я знав ким ви є насправді, я б не клявся вам у вірності та підданстві, а від так я прямо зараз без вагань піду до Повелителя і дам клятву істинній Короні. А заодно переповім не лише про вашу зраду, а й про портал, яким ви та ваші прихвостні користуються без його відому. Не думаю, що Дракону ваші витівки сподобаються...– Голос іншого чоловіка гарно гнусавив, був розважливий, але менш суворий від того не ставав.

– Ти, пройдисвіт!!! Ти дав мені!!! Клятву вірності. А значить, маєш виконувати всі мої накази і... – Можливо тирада б продовжилася, як раптом щось голосно впало й розбилося, а дівчина зойкнула, підскочивши на місці, цим самим видавши себе. З-за кутка вийшов Елеван Кронт — один із радників Аріана, а за ним і його співбесідник, яким був невисокий кремезний рудокосий чоловік, зі світло-зеленими очима і рясним ластовинням на обличчі. Його довге волосся було зібране у аккуратний хвіст на потилиці. Верхню губу покривали руді густі довгі вуса. 

Кронт, схопивши служницю за рукав, різко рванув до себе і обірвав його по шву. А потім почав невиразно щось шепотіти тій в обличчя і тріпати рукою в її сторону, вселяючи ще більший страх. "Та він блейфує і це очевидно!" – Подумала Анна спостерігаючи далі.

– Ти зараз підеш до своєї господиньки і скажеш тій, що Аріан її зраджує зі своєю Анною. А потім... – Діставши із кармана маленьку в'язь якогось зілля, нахабно сунув їй в руку. – Попередньо завариш як чай. Скажеш, що це заспокійливе... Якщо ж ти цього не зробиш, сьогодні ж! То перетворишся на зграйку маленьких паршивих комах, які вже до вечора розлетяться в різні сторони і тебе вже точно ніхто не збере в купу! А якщо посмієш комусь хоч щось ляпнути, то до вечора я все одно буду все знати, і вже вночі ти прикрашатимеш постелі моїх воїнів! Незабувай, що в цьому палаці більша частина слуг віддані мені! Ні тобі, ні твоїй пФовелительці, ні її Дракону все одно не жити! Зятямила!? – Останнє слово гаркнув, аж зовсім не як людина.

Анна дивитися далі не стала. І так ясно, як Світло, що дівчина нічого з цього не зробила, а просто втекла з палацу. Торкнувшись попередньої картинки глягула ще раз синю гладь озера. Елья тут одна, звідки ж взявся Вовк? Як він про неї дізнався? Чи був він одним із тих прихвостнів? Стоп! Ось з-за дерева виглядає Юфа зі своєю хитрою усмішкою на обличчі. Так... одна є. Тут Юфа виходить зі свого укриття і з сумним виглядом прямує до Елівії.

– Ельє, як сумно, я співчуваю тобі. – Почала товстунка награно дути губки. – Тобі ж вже мабуть відомо, що Її Величність вирішила тебе звільнити і вислати з Імперії на острів взагалі?– Ось цей її погляд з-під лоба відверто бентежить, наганяє недовіру, та Елья, обійнявши себе за коліна, ще більше заридала, ховаючи обличчя в пелену сукні.