3.6

– Ви прибули не самі, у вас є чоловік, я відчуваю його запах. Де він зараз? – Під його цупким поглядом вона ще більше ніяковіла, все нижче опускаючи погляд.

–Мій чоловік намагається знайти роботу в цьому місті, та схоже, без Вашого дозволу і підтримки, це буде надто складно. – Вона зійшла майже на шепіт. Соромно отже.

– Чого ти та твоя сім'я залишила рідне поселення? Наскільки мені відомо, Білим Королівством править мудрий і щедрий Король.

– Мій король, на жаль, не в змозі мені допомогти ні прихистком ні заступництвом. Моя сім'я потрапила в немилість Меліти. Її називають відьмою поза очі. Відьма, яка хоче отримати владу, шляхом підлого обману. Королю це відомо, та він не наділений тією силою, якою володіє та жінка. За ним стоїть лише простий народ, а за нею і дехто зі знаті з не меншою мірою чаклунських вмінь.

–Тобто в його палаці є зрадники і тобі достеменно це відомо. – Підсумував Ернс. Анабель коротко та чітко кивнула у відповідь. – Його Величність про це знає?.. – Вона знову ствердно кивнула.

– Що ж такого зробила твоя рідня, що ти зі своєю сім'єю попала в немилість Мелітани? Невже ви їй рівня??! – Їдке питання змусило здригнутися, та вона вміло проковтнула образу, ковзнула поглядом по його обличчю і відповіла.

– Моя матір була нянькою Мелітани в минулому. Та з часів страти Хельги, всі відвернулися від дівчинки, а моя... не змогла цього зробити. Вона залишилася її тінню і підтримкою. Мені тоді було, як і Меліті, п'ятнадцять. Та я добре знала, бачила і пам'ятала всі її витівки і жорстокості... Я була проти маминої вихованки, але не могла нічого вдіяти, аж поки Меліта не випробувала свою магію на ній. – З очей капнула скупа сльоза, яку Аззіторра поспішно змахнула. – Я розуміла, що вона прийде й по мене. Так і сталося. Тільки не відразу, а через два роки після того випадку... Я намагалася сховатися, та це було марно. Впіймавши мене в людській подобі, її прихвостні пов'язали мене магічною клятвою...

Ернс поволі опустив погляд на її ліве зап'ястя де красувався свіжий шрам.

– Не хочу бути грубим, та мені не властиве співчуття до ворога. – Він виразно подивився на її густі шовкові вії під якими застигли зволожені очі.

– Я не потребую співчуттів, Ваша Світлість. Та мені потрібен дім для моєї сім'ї, і спокій... Я не збираюся виконувати їх накази, але і не хочу втратити життя. Мені є заради кого жити. – Все так же тихо але доволі твердо прозвучала відповідь господині.

– Вона не взяла до уваги те, що ти плазун. Чому Вони відпустили тебе не перевіривши попередньо дію обрядової клятви? Не схоже на те, що "вони" чекали виконання її від тебе.

– Вона цього не знала. Меліта знала, що я вмію перевтілюватися у плазуна, та не знала, що клятва дана в людському обличчі не діє на другу сутність перевертня мого роду. Моїй матері вистачило розуму не розповісти їй про це. А знання черпати з фоліантів... це не про неї. 

Затягнулося в'язке мовчання. Вона напружено чекала, а він ніби навмисне не давав відповідь, та зрештою першим порушив тишу.

– Добре. Я допоможу тобі та твоїй сім'ї. Але спершу... – Зіщуливши свої холодні драконячі очі, оцінююче зиркнув на втікачку. – Спершу ти маєш розірвати цю клятву іншою, більш сильнішою. Тільки так ти позбудешся сліду тієї, кому не належиш. ...За тобою вели спостереження. При перетині, тобою, кордону, мої воїни виявили слід мага. Його знешкодили, та тебе випустили з виду... – Їх погляди вперше зустрілися і дракон таки відчув сміливість її другої сутності.

– Як ти пробралася в палац не питатиму. Спільника, що пантрував твою появу, теж викрито особисто мною. Було нерозумно залишати простолюдина живим.

– Я не збиралася нікому шкодити! Та Саян побачити хотіла. Так як сила Світла потоками вислизає з Даргена, торкаючись кожного, найменшого клаптика ваших володінь доходячи аж до північних кордонів... 

"Даремно вона це. Значить, ті відголоски пращурів в цьому тілі не такі вже й мілкі, коли бачить світло Далі крізь підняті щити Анни. Або ж дар її дозволяє бачити магію інших перевертнів, а це вражає по-своєму. Далеко не кожен дракон може мати такий дар, а тут плазун..."

– ...Я знала, що, якщо шукати десь схов, то тільки тут. Поруч з найсильнішим з усіх Амбрі!.. Вибачте, Ваша Високосте, та я служитиму лише своїй Володарці. – Відповідь жінки була надто зухвалою, але Ернс це оцінив по своєму.

– Хм... Значить їй і принесеш свою клятву. Уже сьогодні. – Його тон, як і зір, був незворушним. Але, здається на господиню це подіяло інакше, не злякало, а навпаки, полегшило її очікування.

– Я знала, що Дракони благородні, та не знала, що їх благородство безмежне. – Нарешті вона дозволила йому подивитися собі у вічі, не зупиняючи проникнення магічного погляду всередину свідомості, хоч і оголяти свої закутки перед ним також не поспішала.

– Пробачте мені. – З-за бічних дверей почулося вкрадлеве малечі. – Мамо, можна я зустріну тата? Він зараз вже йтиме.

– Асті, будь-ласка, будь обережна. Не виходь за межі двору! – Гукнула навздогін, коли маля з радістю чкурнуло з вітальні.

– У цьому місті безпечно, тож Асті може сміливо виходити і на вулицю. Анна підказала вам правильне місце, як для дітей перевертнів.

– Ні, Володарю континенту, зараз ніде безпеки не має. - Анабель зробила крок до вікна і поглядом провела дитя до хвіртки. Ернс лише повів головою в німому питанні. – Зріє магічна буря. Вас хочуть скинути з престолу. А ваш замісник готує заколот проти Вас. У казармі вже працюють його люди. По всіх містах розіслані заколотники і фальшиві проповідники нової ери.

– Він вже не мій замісник. Перед своїм приходом сюди я з дозволу декількох членів малої ради переобрав свого Замісника. І скріпив це печаткою Дракона. Казарми зараз провіряються і складається нова присяга перед Імперією. Небажаючих служити Імперії буде звільнено без права повернення до війська до кінця їхнього життя. Винних у заколоті вже знайдено, вони будуть ув'язнені із конфіскацією майна та позбавлені свого статусу. Їх сім'ї перепровіряються на наявність магії, Також члени їх сімей матимуть право жити на території імперії, попередньо давши магічну клятву вірності Імперії та народу. Хто проти — примусове виселення за кордони континенту. Південні строви. ...Великі і малі міста теж провіряються на наявність зрадників. – Він навмисне скосив погляд на Аззіторру, ставши поруч з нею, але її очі спокійно слідували за малим дівчам, що стало навшпиньки біля хвіртки, виглядаючи крізь фігурні прути на дорогу.