2.9

АРСЕН

Воєвода галопом збіг вниз.

В покоях, ледь не на ходу зірвав з себе промокший вщент одяг. Не гаючи й миті кинувся в купальню. Кран відкрив ривком і тієї ж секунди згори на плечі полилась вода. Тепла її не відчув. Мило - навіть не торкнувся. Йому вистачило хвилини, аби змити піт. Наспіх шурнувся рушником, не відчувши ні його свіжості, ні насичений сандаловий аромат, яким той пах вперше. Шкрябнув гострим лезом обличчя, аби-як збриваючи наслідки триденної апатії. І кинувся до шафи в пошуку чистого одягу. Подумки відрахував різницю в часі – в Даргені зараз близько години дня.

Раптовий стук змусив відірватися від перегляду сорочок. Двері повільно відчинялися не дочекавшись звичного "зайдіть", і в покої вплила Вірана, тримаючи поперед себе тацю з фруктами і графин з червоним вином. Кокетливо мазьнувши поглядом воєводу, зволожила вуста й продовжила плисти до столу під здивований погляд вояки.

– Я тут подумала, – почала млосним голоском рудоволоса красуня, – поки Його Величність відсутній, ми можемо просто провести...

– Геть з моїх покоїв! – Нарешті під руку підвернувся об'єкт, на який можна вилити гнів не хвилюючись про наслідки! До того ж, він взагалі не був згоден, що в цієї діви є мозок. – Забери своє їдло й підбери слину! І щоб більше ніколи сюди, – він ткнув пальцем вниз, – без потреби, і мого, дозволу, не вповзала!!!

Онімівши від тону і грубої вказівки завжди ввічливого та привітного воєводи, до кісток ображена Вірена перелякано вискочила за двері. Розпалити ще більший вогонь злості в ньому їй таки вдалося!

Презлючий Аттавіан вже не дивився, що за мотлох потрапляє до рук - одягав все, що перше.  

З люттю розбивши камінь біля своїх ніг, лише і встиг набрати в легені кисню.

Повітря навколо прийшло в рух, а через мить воєвода вже стояв посеред кабінету Його Величності Аріана Ернса, в Даргенському палаці. 

Під ногами темний ворс мякого килима, попереду - двері в коридори, з боків світлі стіни з великими портретами попередників імператора.

– О, Богине! Як воно все таки спрацьовує? – Ледь не вилаявся Арсен, оглядаючись довкола.

– Тобі цього поки не зрозуміти. –Пролунав спокійний владний голос за спиною.

Аттавіан повільно розвернувся до володаря. Той стояв між шафою дрревніх фоліантів і відчиненим вікном непохитно. Тримаючи осанку та склавши руки за спиною, дозволяв своєму кращому воїну і другу вихлюпнути накопичену за ніч злість. Їх погляди схрестилися, як гострі леза в нерівній хватці: Арсен злісно і хижо, а Аріан - вичікуючи.

"Розумно. – Подумки оцінив імператор тривалу тишу. – Що ж... Розумний. Мужній. Сильний. Відважний. Закоханий... Можливо він і справді той, хто їй потрібен..."

– Я покликав тебе не для того, щоб давати вказівки, Арсене... – Почав на правах господаря ситуації Високовельможний. – Я не знаю чого власне Богиня обрала саме тебе, та дуже сподіваюся, що вона це зробила не з примхи... – Сказав, як відрізав, відійшовши від вікна ближче до столу.

Аттавіан насторожився, але відповідати хухвальством не став, прикусивши до болю язик.

– Присядь. Розмова буде коротка та важлива.– Ернс вказав рукою на крісло. Та Арсен залишився стояти на місці продовжуючи нищити того поглядом.

– Що ж... В такому разі... Ти мужній воїн, Арсене. Тактичний головнокомандувач, а твої стратегії незмінні. І ти це довів вже безліччю разів, як і свою відданість імперії. Ти чудово відчуваєш потреби і настрій своїх воїнів. Але єдиний твій мінус це те, що ти не бачиш магії. Якби я вчора випадково не побачив Її пітьму, твоя Анна була б вже не твоя... Вчора ввечері, магія Темної заповнила дівчину наполовину. Запізнись я хоча б на хвилину... Вона б рознесла Замок і всіх нас, разом з ним, у друзки! А ти навіть не відчув і не почув ніякого... – Він запнувся підбираючи слово. – Та нічого ти не учуяв!

– Ти ж знав з дня моєї присяги тобі, що я сліпий до магії! –Огризнувся Аттавіан. - Рун мої очі. Тоґо. Дор. Може мені когось із них звати із собою до дівчини? Чи й у ліжко класти поруч з нею?..

– Арсене годі!– Обірвав його гризню імператор. Вже не раз за ранок поставив себе на місце хлопця, чудово розумів його емоції, але те, що мав озвучити, вплине на друга куди більш болючіше простого зникнення його обраниці. Наміри воєводи хоч і були відвертими, щирими, та з іншої сторони могли й нашкодити принцесі, будь він і далі галантним залицяльником.

Витримавши паузу продовжив спокійним тоном, відвівши погляд в сторону.

– Зараз Анна в безпеці та з приходом сутінок Відьма знову може спробувати заволодіти її магією. Для цього Темній потрібно володіти розумом і тілом дівчини. Щоб цього не допустити, є лише один дієвий спосіб... – Він зробив вимушену паузу глянувши Аттавіану прямо у вічі. - Позбавити її невинності.

– Що?! – Отетерів вояка. Від почутого щелепа не знаходила місця, шок знищив всі домисли і помисли, а руки стиснулися в кулаки. – Що, в біса, в цьому світі відбувається?.. Про яку невинність може йти мова, якщо ця дівчина ледь жива залишилася в перший і єдиний день нашого... знайомства!? Та я її навіть поцілувати, як належить, не встиг!? – Він нервово закрокував кабінетом.

–А ти не знаєш що відбувається?! –Погляд Імператора змусив його зупинитися на місці. – Чи не твій загін нещодавно знищив кілька десятків магів на прикордонні ? Яка була їх ціль, забув?.. Сунеться війна між магами, й драконами! На чиїй стороні будуть безвинні люди одній Праматері відомо!.. А ще є темрява і її нечисть! Останні взагалі будуть безмежно раді нашій кончині! І не мені тобі пояснювати наслідки, Арсене! Якщо Відьма підкорить дівчину, вона підкорить значну частину населення, а згодом і весь світ, з війною чи без війни! Тоді наш кінець настане дуже швидко!..– Тепер настала черга Ернса тримати себе в руках. Відкинувшись на спинку крісла, глибоко вдихнув змушуючи себе заспокоїтися.

Арсен нервово постукував пальцями по карнизі каміна, мізкуючи над згаданими щойно подіями. Магів було знищено, та слід в памяті лишився.