2.7 Вердикт

ДАРГЕН. АННА

Прийшовши до свідомості, Анна зрозуміла, що голова більше не болить і, на диво, почуалася сповненою сил. Ніч промайнула швидко, а єдине сновидіння давно зникло, залишивши пам'яті неприємні картинки з дитинства. Чиясь тиха розмова привернула до себе увагу і дівчина повернула на звук голову, розплющивши очі.

Зараз вона лежала на шовкових простирадлах, у зовсім інших покоях, не тих, де була з Арсеном. З високого балдахіна спадав вільний півпрозорий золотистий тюль. У стіні навпроти проглядався гарно різьблений камін у формі голови дракона, із заготовленими всередині дровами. Майже поруч з ложем стояв маленький низенький столик, явно декоративний, на якому красувався пишним мирт. З відчиненого навстіж вікна доносився щедрий спів птахів та солодкий квітковий аромат. Біля столу стояли дві чоловічі постаті в півоберта до неї, один височенний з осанкою володаря, а його співбесідник нижчий та доволі сутулий. 

– Ваша Високосте! Тут нічого іншого не вдієш! – Розвівши руки всторони, пошепки говорив той другий. – Відьма або забере її свідомість і заволодіє тілом... І це буде уже сьогодні! Так, як Вона знає, або ж здогадується де дівчина, тим більше що Вона її відчуває! Або тільки так, як я вже казав! Дівчина має втратити невинність і тільки так збереже своє життя. Тобто себе, і свою силу. Це найменша плата за такий скарб.

– Але вона сильніша, ніж я думав... Її сила мала б якось блокувати проникність темної в свідомість... Не стану ж я лишати дівчину невинності, попри її волю... І як їй взагалі про це сказати? – Здається, Його Величність був шокований.

– Скажіть їй як є. Інколи ми стаємо слабкими перед сильнішими, так буває. Ви ж бачите, що ця дівчинка наповнена природою, а не набутими знаннями, як я. Я не в силі їй допомогти, окрім як замовити головний біль, та закляттям прикликати свідомість. Навіть не підживити магічно... Зрозумійте, сьогодні ніч Темного Місяця! – Зовсім заблагав сутулий. – І взагалі, Ви не маєте права дозволити Нечисті забрати НАЙ-ЦІ-ННІ-ШЕ Імперії! – Тут він прямо таки наголосив на її значимості. – Почуй мене, Аріане! Добре, якщо Вона, – вказав рукою в сторону вікна, – просто витягне з дівчати магію, тоді ж Вона не зможе користатися Даром Далі на всю його силу. І зовсім інше, якщо ця Погань! Заволодіє свідомістю дівчини... Мало того, що вона принесе шкоду її ментальному здоров'ю, це буде просто кінець Імперії! Кінець всім нам! Та і Анни просто не стане! А там, – він вказав іншою рукою в протилежну від вікна сторону. – будуть тільки й раді цьому! І обов'язково цим скористаються! Наслідки ти маєш розуміти сам!.. Знайди спосіб зробити "це"... - жестикуляція рукою над головою, – Сьогодні! До настання вечора! 

Старенький, – здається співбесідник був саме таким, –  пошаргав з кімнати, залишаючи Аріана стояти посеред спальні. В цих двох явно були більш тісні стосунки, аніж просто мага й Повелителя. 

Анна миттю заплющила повіки, прикинувшись сплячою. Від почутого серце колотилося невпинно швидко. Сьогодні вона вже ледве не втратила себе, пускаючи у свідомість картинки з дитинства. Вона починала розуміти, що Відьма з її минулого. Це та, що в дитинстві ледь не нагодувала її вовчим ликом, а все для того, щоб забрати собі дар з маленького життя. 

Що ж... Що там потрібно зробити щоб "вберегти себе"? Вона це зробить. Сьогодні.

ЕРНС

Після розмови з цілителем, Аріан вийшов зі своїх покоїв і направився до дружини в оранжерею. Підійшовши з-заду, з ніжністю обійняв її за талію, цілуючи за вушком.

– Ммм?.. Як там Анна? Я хвилююся за неї. – Її руки вправно робиди своє, та голос дійсно передавав хвилювання. Ернс на мить задумався над цим.

– Поки спить. – Мовив протяжно. – Я власне хотів поговорити з тобою щодо здоров'я дівчини... і не тільки. – Й ледь махнув рукою над їх головами, накриваючи магічним куполом тиші.

– Умгу? – Ліана продовжила свою роботу копаючись в ґрунті. Гарно виставлені поруч саджанці чекали своєї черги на посадку, тож вона вправно рила рукою ямки й підливала в них пів-прозору рідину. Він навіть замилувався її роботою, хотів було спитати звідки вона знає всі нюанси висадки рідкісних рослин, але розмова про Анну не чекала.

– Кохана, ти мені потрібна. – Покликав з ніжністю, і жінка повернула до нього голову. – Крак сказав, що вона має позбутися своєї невинності уже сьогодні до вечора. Ця ніч найнебезпечніша для неї. Відьма може заволодіти її свідомістю, чого не можна допустити аж ніяк. – Не відпускаючи дружину з обійм поглядом шукав відповідь у її очах.

– Аріане, тут все просто. – М'яко відповіла на його неозвучене питання. – Поверни її Арсену! – Та чоловік заперечливо мовчки похитав головою.

– Ну... тоді навпаки. – Посміхнулася обіймаючи його обличчя руками і потяглася за поцілунком.

– Угу. - Гмикнув насмішкувато, відвівши голову в сторону й вигнувши дугою брову. – І він стане її надійним захистом і опорою. – Процитував запис з однієї з книг, які разом листали вночі, в пошуку протидії темній.

– Так! А вона навчить його бачити магію! – Впевнено, з усмішкою на вустах, відповіла його саркастичному тону. – Це ж єдине, чого не вистачає твоєму полководцю! Чи не так?

– Навіть в нашому світі в це важко повірити, Ліано. – Він важко видихнув, обожнюваним поглядом вивчаючи обличчя коханої дружини.

Кілька дрібних зморшок відійшли від зовнішнього кутика її очей, додаючи лише краси жіночому образу та ніжності лукавій посмішці. Очі випромінювали щастя й манили весняною зеленню, а згин темних брів додавав особливості таємничому погляду. В такі хвилини спілкування перетворювалося на щось більше ніж розмова, от і зараз він намагався вгамувати спрагле до кохання тіло, що давалося досить важко. І все ж, пару дум про Аттавіана і в штанах напруга поступово спала.

– Ти ж знаєш, що гру Богині не змінити. Можливо колись це буде під силу іншим, та не нам. Він її щит. – Її філософська манера спілкування іноді діяла краще будь-яких пояснень, як от зараз, тож рука імператора потяглася до зв'язкового атрибуту.