2.6 Повелитель

ПОВЕЛИТЕЛЬ

Імператор відкрив скриньку відразу, як за дівчиною зачинилися двері.

"Зрозумів. Повертаюся в Замок. Частина моїх людей продовжать пошуки без мене."

Коротке послання склав вчетверо і здув у прочинене вікно. Вітер замість папірця підхопив крихти попелу й поніс невідомо куди. Заклавши руки за спину, імператор Аріан Арагорн Ернс задумливо міряв кабінет кроками. Його Дракон прямо таки збунтувався після того, як Анна його призвала. Він давно так не почувався. Ящір, під її поглядом, рвався на волю і якби не ранній вечір, він би дозволив своїй лускавій іпостасі політати понад хмарами. Над морем. Імператору важко було змусити того притихнути. "Не зараз, друже, не зараз, але скоро ти розправиш свої залежані крила..." – Подумки втихомирював дракона дивлячись в небесну даль. Так він провів до години часу, не виходячи з кабінету.

Прокрутив в голові ще раз розмову з дівчиною. Так, сказав він далеко не все, але її пам'ять, з проявом сили, має відновити всі життєві події з дитинства. Не дарма ж стара Ельна її заговорила. Все має бути саме так, як вона сказала. Пам'ять має повернутися. Але, як тоді Відьма відчула її?

Питання поставали одне за одним і логічного пояснення, ніж те що у дівчини прокинулася магія раніше ніж бабця це помітила, не було.

В двері тихо постукали і в кабінет зайшла Ліана.

– Як все пройшло? Анна не сильно налякалася? – Він з ледь видимою посмішкою заспокоїв кохану.

Обійнявши дружину за плечі, повернув до виходу, направившись відразу в особисті покої.

Зайнявшись найприємнішою справою у ліжку, ніхто з двох не помітили часу, який належав вечері. Насолодившись коханою дружиною сповна, Аріан подумки повернувся до Анни. Хотілося знати, як дівчина зараз почувається, тож вирішив перевірити магічний зв'язок, на який принцеса не відповіла. Він кинув погляд на вікно - майже ніч. Та цього було достатньо аби він зрозумів, Відьма таки дісталася до дівчинки. 

Швидко накинувши на себе сорочку, вліз поспіхом в штани.

– Ліано, кажи Ельї щоб була поруч. Я роблю портал в Дарген.

– Знову в столицю? Щось трапилося? – Слідуючи йому, запитала, пірнаючи в рукава своєї сукні.

– Вона поруч. – Він одним помахом руки відбив згусток тьми, що сочилася зі щілин. Імператриця без вагань вибігла в передпокій. Аріан же коротким, чітким рухом вільної руки утворив портал в кімнату Анни.

Ступивши в прохід, відчув їдкий смерід густого диму, і крик Арсена до Дора. Наступний крок і він уже в кімнаті своєї гості. Те що він побачив на власні очі, його воїн не міг бачити впринципі. Кімнату запечатала зсередини чужа магія. Саму дівчину оповила густа темрява. Здавалося, вона просто вливалася в Анну через її тіло, а Арсен, стоячи серед кімнати і тримаючи дівчину на руках нічого не розумів.

"Це єдиний його мінус." –Подумав про себе. Підійшовши ближче, поглядом наказав віддати йому дівчину. Повертаючись назад до порталу, почув невдоволене шипіння з каміну і жбурнув туди щедру порцію власного полум'я. Не вижене, то хоч зіпсує Їй плани, й зник з поля зору Аттавіана, разом зі своєю цінною ношею...

АРСЕН

–Дорреее! – Здавалося, крик воєводи зараз міг розбудити навіть мертвого, та воїна не було.

Анна попросту повисла в його руках. Чоловік швидко підхопив обм'якле тіло на руки і вже хотів вкласти її на ліжко, як повітря перед шафою завібрувало, а в наступну мить в кімнату, прямо таки з шафи, як здалося Арсену, ступив сам господар фортеці. Повелитель мовчки підійшов до Арсена і одним поглядом змусив того віддати непритомну дівчину йому в руки. Обережно прийнявши цінну ношу, Аріан різко повернув голову в сторону каміну.

Воєвода зрозумів, що тут щось коється, можливо присутні чиясь магія! Можливо навіть Відьми!

Він розгнівано скрипнув зубами, бо ж сам геть нічого не відчув! Не бачив! Не спроможний бачити маревну силу! 

До хрускоту стиснувши руки в кулак, ревниво дивився в спину повелителю, котрий просто розчинився в повітрі.

Протримавшись ще мить, Аттавіан розгнівано вліпив кулаком по столу і той дав тріщину...

Куди її поніс Імператор Арсен і гадки не мав. Це могла бути інша кімната. Палац в Даргені. Міг бути Батьківський родовий Замок Ернсів, в який він, простолюдин, аж ніяк не попаде! Навіть інший світ під силу цьому ящіру!

Воєвода вискочив, як ошпарений, за двері, де побачив свого здоровила Дора без свідомості. Зім'ятий воїн лежав в неприродній позі під дверима, його груди ледь здіймалися від поверхневого дихання. Арсен тільки зараз і безпомилково зрозумів свій промах...