2.2

ТАЄМНИЦІ

Тільки-но за дружиною зачинилися двері, він перевів зір на дівчину. Її аура сяяла блідим різнобарв'ям, хоча здебільшого проявляв себе світлий блакитний. Такої сили не бачив понад двадцять років. Це дійсно вражало. Потоки світлої магії струменіли в дівчаті, розбавляючи собою кров. 

Дівчина зніяковіла і Ернс відійшов, залишаючи їй простір. Дивлячись на неї, думав лише про одне — чи встигла Ельна все розповісти своїй онуці? 

– У тобі прокинулася магія твого роду, Анно. Магія, яка здатна багато чого змінити у нашому світі. Аби знати її силу, ти маєш обрати правильну сторону, дівчинко. – Анна дивилася на нього широко розплющеними очима. Узрівши її шок, повелитель м'яко всміхнувся. Вперше розмова давалася непросто. – Та, здається мені, твоя друга іпостась обрала за тебе. 

– Присядь Анно. – Лише зараз вказав рукою на крісло навпроти. – Розмова наша буде довга. 

Вона несміливо зайняла вказане ним місце. 

Імператор вагався. Чи варто цій юній, хоч і магічно наділеній, особі кидати на плечі вагу всього того статку, яке їй дарувала сама Богиня? Та знав, що має хоч щось сказати. Розповісти. Адже це дівча тепер його відповідальність.

 – Магія, що тече в тобі, сповнена світла і тепла. Вона спроможна дати життя будь-якому організму в цілому світі. Та вона жадана кожній відьмі, магу. -Він на мить затамував подих, а потім продовжив. - Твоя аура зараз настільки відсвічує, що тебе зможе побачити  і почути кожен, хто має хоч якісь магічні вміння, тож тобі доведеться вчитися. Вчитися підіймати захист. Закриватися своїми щитами. Я дуже давно такого не бачив і це мене відверто радує... – Про те що лякає також, вирішив змовчати. Поки що. – До того ж, ти ще  й перевертень, а це дає тобі  можливість жити довше, ніж простий люд. В цьому є переваги: гострі зір та слух, а це можливість бачити та знати більше. Після перевтілення, тебе не відчуває жодна відьма світу, хоча пастки вони все одно намагатимуться нам ставити... – Невдоволено скривився, масажуючи передпліччя лівої руки та згодом продовжив. – Але відчує та признає кожен перевертень у своїй другій іпостасі. Та є ще інша сторона медалі. Твоя сила є рушійною, Анно. Невміле користування магією може призвести до катастрофічних стихійних змін. І найголовніше. Тебе завжди намагатимуться вивести з себе, щоб розуміти ким ти є насправді. Хто ти?.. Особливо простий народ. Дуже вже цікаво нашому люду знати хто є хто... 

На якусь мить в повітрі запанувала напружена тиша. Повелитель, піднявшись з місця, підійшов до невеличкого столика в кутку. На ньому була невелика таця з графином з водою. Наливши у високу склянку прозорої рідини, протягнув дівчині. Та вона ледь мотнула головою, беззвучно спостерігаючи за його діями, і тоді Ернс надпив сам, продовжуючи говорити.

– Леді  Ельна розповідала мені свої здогадки щодо твоїх дарів, та я не вірив до сьогодні. А зараз переконався в її словах... Я завдячую їй життям. Вона вилікувала мою дружину, без якої моє існування не мало б сенсу. Сумно, але вона не мала тієї сили, що тече в тобі... - Він проникливо подивився в обличчя дівчини, знову займаючи місце біля вікна. 

Ця розповідь була довгою. Надто довгою аби стомитись слухати, та буравлячий погляд дівчини, вказував на протилежне. Вона слухала жадібно і чула кожен прихований подих. 

Він говорив знову і знову. В  якусь мить, йому згадались давно забуті почуття до матері цієї юної леді. Різко змовкнувши, він глянув в небесну даль, та Анна встигла помітити зміни в його очах. В її голівці знову повстали питання. Хаосом щоправда. Тільки тепер інші. Але вона сиділа непохитно, боячись вдихнути аби  випадково не сполошити думки Його Величності. Бажання знати більше змушувало чекати й мовчати. Між тим розповідь Імператора доходила кінця, забравши щонайменше годину часу.

– ...Аннель, твоя мати,  також володіла, не менш цінним, даром. Однак хтивість інших на її магію, змусила її... полишити цей світ. Вона була моєю... коханкою. Але Доля вирішила підкоригувати наші життєві шляхи,  подарувавши нам обом істину пару. Їй Егра, мені Ліану. – Тепер його вуст торкнулася легка посмішка по істину щасливого чоловіка. – Батько твій був Білим Вовком,  Егр Саян. Мій кращий друг. Достойний наслідник трону Білого Королівства. Принц, яким пишалася більшість... Тепер ти знаєш хоча б частину своєї історії, Анно. Тепер ти розумієш, що для мене ти особлива гостя. Твоє походження  і статус не дозволяють мені закрити очі на твоє існування...  Анно, я хочу просити тебе про дещо... 

-Мене?  Але що я можу..? - Вона запнулася, а Його Величність всміхнувся сумом. 

 - Як ти знаєш, у мене є все, окрім нащадка. – Він виразно подивився їй в очі. - Цілителі не в змозі зробити того, що можеш, ти, Анно Саян.

– Я..? Але як?.. – Її очі здавалося розширились до неймовірних розмірів. Та Ернс лише  всміхнувся. 

– Здається ти не надто уважно слухала, дівчинко. Ти – Анна із древнього роду Саян. Твій рід бере початок від самої Далі - Богині перевертнів. Її дар робить тебе наймогутнішою серед нас всіх. Магія якою володієш, може дарувати життя змінюючи гру самої Долі. І це найголовніша таємниця твого роду. ...Я бачу цю силу в тобі. Її відтінки не сплутати ні з якою іншою магією. – Проникливий погляд Амбрі знову вліз в саму душу, від чого стало незатишно. 

Здається, лише тепер до неї дійшла вся суть сказаного. Тепер її тремтливі руки не могли втримати навіть склянку з водою, яку щойно всунув їй. 

"Ну, гаразд, магиня. Ну згодна з силою Далі. Але магія життя - не занадто для одного тіла? Може він в чомусь помилився?"- Думки виринали, як пилинки в сонячних променях. Страх усвідомлення свого походження скував ноги, спина вмить оціпеніла, свідомість дала збій.  Відмовити імператору? Боялася. Але й пообіцяти не могла. 

"О, Праматір допоможи! Ще вчора бути людським дитям, а сьогодні Наступницею Богині. Самої Далі! Це ж як так!??" - Судомно ковтнувши, Анна міцніше стисла склянку в руках. Губи зрадливо ворухнулися готові дати відмову, а птах всередині бився настільки сильно, що  терпіти було не сила. Слова застрягли на кінчику язика.