ПРОЛОГ

                                                                                                            Створено на основі історичних подій
 

...Травень 1050-й року. Вже декілька місяців київська князівна Анна відчувала, що за нею слідкують. Вона не могла собі це пояснити, адже нікого не бачила, просто відчувала якимось шостим чуттям і все. Про свої підозри вона поділилась одного разу зі своїм другом Добромиром. Це сталось після того, як сидячи на галявині, де її улюбленець кінь Ворон щипав травичку, вона помітила, що гілка куща ворухнулась. Дівчина повільно пішла в ту сторону. Коли вона заглянула за кущ, там вже нікого не було. Лише на траві неподалік валялась біла носова хустина з вишитою трояндою. Ще й сни стали снитись якісь погані, але у всіх фігурувала велика чорна птаха, що то каркала над головою, то стукала у вікно, а в останньому сні вона взагалі сіла на груди. Після цього сну князівна прокинулась вся в липкому поті, відчуваючи як серце гупає у грудях від страху.

Одного травневого вечора перед заходом сонця Анна вирішила прогулятись Подолом та прикупити собі якусь приємну дрібничку, адже там розташовувалось безліч комор й крамниць, торгували місцеві та іноземні купці, тому саме там сформувався торговельно-ремісничий і портовий центр Києва. Ще в цій місцевості стояло багато дерев'яних церков і одна кам'яна - Богородиці Пирогощої. Як і будь-яка дівчина, Анна любила різні прикраси та гарні речі. Це була дівчина вісімнадцяти років, яка мала правильні класичні риси обличчя, розумні сірі очі, погляд яких ніби бачив людину наскрізь, русяве довге волосся. Князівна була стрункою трохи вище середнього зросту. У всій її гордовитій постаті вгадувався сильний вольовий характер.

Йдучи Подолом, Анна запримітила темну постать в чорному плащі з каптуром, яку бачила ще біля княжого двору. «За мною слідкують!»,- промайнуло у дівчини в голові. Дівчина пішла швидше, плутачи провулками. Анна знала від батька, могутнього князя Ярослава, що на території Подолу знаходились давні місцевості - Біскупщина, Боричів, Дегтярі, Кожум'яки, Плоське. Його ж вулиці йшли вздовж шляхів, річки Почайна, струмків. Та були місця в столиці Русі, де поміж вулицями виникли ще й провулки внаслідок збільшення кількості споруд. Наприклад, як в дитинці біля Великого княжого двору. Населення Подолу було чисельне й різноманітне - араби, греки, хозари, венеціанці, євреї, поляки, німці. В центрі містилися вірменський квартал і генуезький торговий двір.

Озирнувшись, Анна помітила, що темна постать, теж пришвидшила крок. Це підтвердило її підозри про те, що за нею хтось йде назирці. Втікаючи від переслідувача, князівна минала невеликі садиби з одноповерховими, дво- і трикамерними будиночками простого люду, і не помітила як опинилась в давній місцевості. «Мабуть це Гончарі»,- подумавши, вирішила Анна - глиняні горщики, кружки, тарілки на території садиб промовисто про це говорили. Навколо не було ані душі. Анна забігла на чиєсь подвір'я та щосили постукала в двері…