Розділ VII Візит до відьми. Гірка правда

До коронації залишилось зовсім мало часу, а корону так і не було знайдено. Анна сильно переживала. До того ж ці незрозумілі плітки, що вона вже нецнотлива. Останньою краплею став вчорашній невдалий замах після походу по крамницях. Тому майбутня королева вирішила діяти.
Від Пенелопи вона дізналась, що є сильна відьма-провидиця Клотильда, що бачить майбутнє. Анна  домовилась з Пенелопою сходити туди цього вечора вдвох. Молода князівна цілий день була як на голках, і ось час походу до загадкової Клотильди настав.
Вона одягла звичайну темно-зелену сукню з тафти, а зверху накинула чорний плащ з каптуром і вийшла з кімнати. У саду поруч з замком біля широкого старого дуба на неї вже чекала Пенелопа, що саме підійшла. Не перемовившись і словом, дівчата накинули каптури плащів на голови та тихо пішли на вихід із замку. Охоронці знали Пенелопу, тому без зайвих запитань випустили їх з території замку.
Йти було довго- десь близько год. Навкруги було вже темно, добре, що місяць, що світив в небі, освітлював їм дорогу. Дівчата вже відчутно стомились, коли нарешті дістались помешкання провидиці. Це був звичайний невеличкий дерев'яний будиночок серед лісу, що в деяких місцях вже похилився та поріс мохом. Анна постукала у двері. У відповідь проскрипіло:
- Заходьте! Я вас вже зачекалась.
Анна з Пенелопою здивовано перезирнулись, а потім майбутня королева рішуче взялась за дверну ручку. Старі двері рипнули, коли дівчата зайшли досередини.
В середині оселі відьми було темно, лише декілька свічок на столі підсвічували приміщення та відкидали дивні тіні, що падали на стіни та стелю.
Пророчиця Клотильда сиділа за столом та перебирала засушені трави, зв'язуючи їх в пучок. Поряд з травами на столі також лежали засушені жаб'ячі лапки. Пророчиця Клотильда підвела голову та  подивилась на відвідувачок вицвілими сірими очима. Це була стара досить висока жінка зі зморшкуватим обличчям та сивим волоссям, що було зібране в гульку на потилиці. Спину вона тримала прямо, з гідністю.
Стара зморшкувата рука з тонкими пальцями, як лапи в павука, вказала на дерев'яну довгу лавку біля столу. Дівчата з трепетом сіли.
Раптом об ногу Анни щось потерлось. Дівчина зойкнула та подивилась вниз - там лащився чорний великий кіт. Він глянув на дівчину знизу вгору своїми зеленими очиськами та привітно нявкнув.
- Балтазаре, ти знову за своє? Лащишся до відвідувачок? Аж ти ж бешкетник, - насварила кота відьма та...посміхнулась.
Анна з Пенелопою лише здивовано перезирнулись- виявляється не така вже і грізна ця Клотильда, є в ній щось людське.
Потім відьма знов набула серйозного грізного вигляду та, дивлячись Анні прямо в вічі, промовила:
- Ти в великій небезпеці. І вона надходить з двох джерел. Подвійне зло...
- Хто це може бути? Я навіть уявити не можу,- вирвалось у Анни.
- Є чоловік, і є жінка. Вони не  бажають тобі добра, а хочуть занапастити. Ти для них, як кістка в горлі.
- А хто вони? Підкажіть, будь ласка,- тихо попрохала Анна.
- Я не можу сказати тобі їх імена, на жаль. Скажу лише, що пригріла ти біля себе зміюку, яка вдає з себе невинну голубку. Придивись уважно до свого оточення.
- Дякую. А чоловік? Ви ще казали і про якогось чоловіка, - нагадала Анна.
- Він при владі, дуже впливовий. Хоче досягти ще більшого, та боїться, що ти своїм розумом, харизмою, освіченістю досягнеш великого впливу, і він не зможе досягти свого.
- Чоловік при владі?- здивовано перепитала Анна.- Хмм...хто б це міг бути?
- Скоро дізнаєшся,- загадково промовила провидиця.- А ти скоро будеш зі своїм судженим разом. Ти вже його зустріла,- звернулась Клотильда тепер вже до Пенелопи.
- Справді?- здивувалась та, а потім почервоніла.
- Так, він достойна людина. Можеш навіть не сумніватись. До того ж лицар.
- Невже це Реньє?- запитала Пенелопа більш в самої себе, несильно сподіваючись на відповідь відьми.
- Так, ти вірно здогадалась,- несподівано відповіла провидиця.
Потім стара жінка втала та пішла до шафки, де стояли різні ємкості- маленьки та великі, а також лежали полотняті мішечки та амулети. Відьма дістала один з амулетів та, підійшовши до Анни, простягнула його їй.

- Це дуже сильній амулет, що захищатиме тебе від Смерті. А вона близько ходить...- промовила стара.
- Дякую вам, - тільки й спромоглася вичавити з себе Анна від хвилювання.
- На жаль, більше я нічим не можу вам допомогти, - скадала Клотильда, знов сідаючи за стіл та беручи до рук сушені трави.
Дівчата зрозуміли, що візит закінчено та почали прощатись. Анна дістала з кишені мішечок з монетами і вже хотіла  простягнути його провидиці, але та зупинила її порухом руки, промовивши:
- Грошей я не беру. Якщо хочеш віддячити, то допоможи 10 жебракам, яких зустрінеш на своєму шляху.
- Добре, - сказала Анна.
- Це дуже хороша віддяка,- промовила Пенелопа.
Попрощавшись з відьмою Клотильдою, дівчата вийшли та швидко рушили назад до замку, адже вже було дуже пізно. Навкруги було ще більш темно, здається темінь накрила все довкола своїм чорним плащем, але назад було йти вже не так страшно, адже на шиї в Анни висів сильний амулет-оберіг. В замок дівчата теж потрапили досить швидко, а все завдяки Пенелопі, яку любили та поважали охоронці замку за хороший характер.
На наступний день все  королівство сколихнула новина- затримано головного помічника кардинала Тібо Широкого та його спільника, які хотіли нашкодити майбутній королеві, Анні Київській, зірвавши вінчання і коронацію.
"Ось тобі і чоловік при владі,"- подумала Анна, почувши цю звістку. Значить залишилась ще якась жінка. Але хто вона і як її викрити?...