Розділ I Зникла! Розмова в темному провулку

2 травня 1051 року,

резиденція короля Генріха I

Цього ранку король Генріх I з династії Капетингів сидів у себе  в розкішно обставленому кабінеті - зі слепінчастої стелі звисала велика гарна люстра, меблі були зроблені з дуба та оббиті оксамитом, а стіну навпроти вітражного вікна прикрашав великий гобелен на всю стіну з міфічними героями. Зліва від вхідних дверей всю стіну займали стелажі з книгами та вирізаними з дерева статуеткам тварин.

Генріх сидів за письмовим столом, займаючись державними справами. Це був чоловік середнього віку з аристократичними рисами обличчя та досить довгим темним волоссям, що було підстрижене дещо нижче лінії вух. На королі були дві досить довгі туніки: біла- каміза та зелена- котт, що були одягнені одна на одну, широкий пасок на талії, вузькі обтягуючі штани та м'які чоботи з дуже низькими голенищами- ботт- з коричневої шкіри. 

Варто зазначити, що Королівство Франції на даний момент було феодально роздробленим. Правителі окремих герцогств, Нормандії, Бургундії, Бретані, Тулузького, Шампані, були незалежними від короля Генріха I, утримували власне військо та карбували свою монету. Королівські ж володіння, так звані домени, були на той час невеликими, а влада короля слабкою. Великі феодали вважали короля «першим серед рівних» і не завжди йому підкорялися. До того ж на дорогах були часті розбої та пограбування. Так, королівство переживало ненайкращі часи.

Замок короля був добре укріпленою високою кам'яною спорудою значних розмірів з конусоподібними башнями та прямокутними вікнами. Великі центральні дубові двері охоронялись цілодобово охоронцями у обладунках, а сам замок був оточений ровом з водою, тому жителі та гості резиденції Капетингів почувались у безпеці.

Та повернемось до короля. Генріх I сидів у себе в кабінеті та думав про свою наречену князівну Анну. Дівчина сподобалась йому неодразу. Надто гордою і зухвалою здалась при першій їхній зустрічі. Але потім він роздивився, що дівчина розумна та начитана, добра, хоч і приховує це. Розум завжди приваблював Генріха в жінках. А коли вони ще і красиві, як Анна, то нічого й казати. Ще короля вразило в молодій князівні, що вона добре володіла грецькою та латиною. Думки короля Генріха I перервав слуга, який зайшов дуже стурбований та повідомив, що корона👑  майбутньої королеви зникла.

Король Французького Королівства попрохав слугу терміново покликати до нього начальника двірцевої поліції Гуго Сміливого.  Генріх I віддав наказ пошукати корону в замку та поза ним, і слугу  швидко пішов його виконувати. Обшукавши всю будівлю замку, начальник двірцевої поліції повідомив, що корони в замку немає. Його підопічні шукають її поза ним.

Тим часом схвильована Анна зайшла до кабінету короля.

- Ваша Величносте, це правда? Корона королеви зникла?

На обличчі Генріха I відбилась вся гама почуттів- від здивування до незадоволення.

- Я ж просив Пола нікому нічого не казати про це! Так, Анно, це правда. Але заспокойся, до коронації є час, ми її знайдемо.

- Генріхе, думаю Ваш Пол тут ні до чого. Я дізналась про зникнення корони не від нього. Просто серед слуг інформація поширюється дуже швидко,- промовила Анна Ярославівна.

- Хмм. Мабуть ти маєш рацію, Анно,- подумавши погодився король.- Я вже наказав таємній поліції почати пошуки корони.

- Це добре,- вперше за весь час посміхнулась майбутня королева.-Сподіваюсь, що вони її знайдуть.

- Так, я теж,- промовив Генріх  I.- Там зібрано лише  найкращих. Вся надія на них. Або ж...

- Або ж коронація зірветься,- закінчила за нього Анна.

Від хвилювання Анна розчервонілась, на її обличчі з'явився легкий рум'янець. На мить Генріх  замилувався нею, але приховав це. Король хотів щось сказати своїй нареченій, та не встиг - до кімнати швидко зайшла молода дівчина. Це була улюблена кузина короля Клеменс Марі Софія, але всі називали дівчину просто Клеменс. На вигляд їй було близько 20-ти років. Клеменс була стрункою красунею середнього зросту. Мала хвилясте темно-русяве волосся, розумні сіро-зелені очі та виразні гарні вуста. Дівчина була юною та свіжою, немов троянда.

- Добрий ранок, Ваша Величність! - промовила Клеменс. 

- Добрий ранок і тобі!- промовив Генріх I.

Анна теж привіталась з дівчиною.

- Анно, я тебе всюди шукаю, ходімо в сад, стоїть така чудова погода,- промовила Клеменс посміхаючись, і на її щічках з'явились дві милі ямочки.- Наш садівник казав мені сьогодні, що рожеві троянди розпустились. Ти маєш їх побачити. Таких ніде нема!

- Звісно, Клеменс! Чудова ідея!- відповіла Анна, і, попрощавшись з королем, дівчата, вийшли з кімнати

Біля резиденції короля був чудовий сад, і оскільки був вже початок травня, то чимало рослин вже цвіло. Особливою гордістю королівських садівників були троянди, велика кількість яких росла в саду. Були тут і червоні троянди, і рожеві, і білі, і жовті, і темно-червоні тощо. Безліч видів, які наповнювали сад чудовими пахощами. Також тут цвіли ніжніні бегонії, ароматні, свіжі іриси, яскраві маки, витончені нарциси – все це лише невелика частина квіткового різноманіття. Крім квітів тут були і гарно підстрижені декоративні дерева та кущі. Коротше кажучи, Анні та Клеменс було на що подивитись. А посидіти і помилуватись цією красою можна було в невеличких милих альтанках, розкиданих у саду серед дерев.