Розділ II Амурні справи

Ранок наступного дня
після зникнення королеви,
резиденція короля Французького
Королівства, острів Сіте, Париж

Ранок в королівській резиденції почався як зазвичай. Кухарка Розамунда разом зі своїми помічниками поралась на кухні, готуючи сніданок для королівської родини.

Дворецький Пол, з яким вони нещодавно побралися, теж був тут. Коли помічники в черговий раз вийшли з кухні, новоспечений чоловік підійшов до своєї дружини та зненацька її обійняв, що та аж скрикнула від несподіванки, а потім розцвіла в усмішці:

- Поле, ти налякав мене!

- Ще скажи, що тобі неприємно, люба,- промовив Пол, ще більше пригортаючи кохану до себе.

- Та приємно, хто ж каже, що навпаки,- промовила задоволена Розамунда, розчервонівшись.- Та ти знаєш, я дуже хвилююсь за нашу королеву.

- Таак, і я теж,- сказав Пол, розчепивши обійми, випускаючи з них кухарку. 

Але було час подавати сніданок королівській родині, тож було більше не до розмов. В кухні стояв аромат запашного грибного супу, запеченої зайчатини у вершковому соусі, свіжеспеченого хліба. Сніданок завершували вино, витриманий козячий сир та виноград.

Пол пішов у своїх справах дворецького в королівському палаці, міцно поцілувавши кохану в губи, а помічники щасливої кухарки Розамунди під її чуйним керівництвом почали виносити страви до трапезної.

Тим часом біля воріт замку розгорталась не менш романтична сцена- Пенелопа проводжала в дорогу коханого Реньє Хороброго. Лицар сидів вже на коні та тримав дружину за руку. Було видно округлий живіт Пенелопи, що місяців через три мала народити первістка.

- Я хвилюватимусь за тебе,- промовила Пенелопа.

- Я знаю, душа моя, але ти ж розумієш, що я маю знайти нашу королеву Анну.

- Так, я розумію. Благословляю тебе, світло очей моїх.

Після цих слів вони міцно поцілувались, а потім Реньє розвернув коня, прискорив його і помчав геть, залишивши Пенелопу зі сльозами та тугою в очах і надією на краще.