Анна
Голі у вітрині
Анна отямилась на тому самому місці, де й знепритомніла. Шарф, яким була обмотана, наскрізь просякнув вологою і пахнув нашатирем.
Двоє охоронців та один мужчина у білому халаті стояли довкола неї.
Анна повільно підвелася.
— Вибачте… Я не хотіла…
— Все гаразд. Важливо, що ви отямились.
Вона озирнулася. Ряд пластикових «акваріумів», із-за скляних стін яких щойно лунали голоси, тепер були порожні.
— Де всі?
— Не хвилюйтеся. Вони не зомліли. Просто двадцять хвилин побачення збігли. Але Сергій Баран…
О, ні.
Вони що, подуріли?
Який Сергій?
Який Баран?
На мить їй здалося, що повітря стало густішим, що воно ось-ось заступить світло.
Навпроти, в одній із «коробок», впершись руками й притулившись лобом до полімерного скла, стояв в’язень. Його погляд… Анна відчула, ніби він ним міг пересунути її, як предмет. Мороз пробіг поза шкірою.
Вона ще мить витримувала цей погляд, а потім, наче від поштовху, схопилася на ноги й вибігла геть.
Потім усе відбувалось навспак: загорожа відсувалась, загорожа засувалась…
До Львова Анна поверталася електричкою. Їй не давала спокою думка про зустріч із Лідою.
#542 в Детектив/Трилер
#204 в Трилер
злочин і покарання, психологічний тиск, журналістські розслідування
Відредаговано: 23.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
