2

2

- У мене в машині є лопата. В гардеробній, де ми заховали тіло, я бачив килим. Пропоную завернути тіло в килим та погрузити в мою машину. За містом ліс. Закопаємо у лісі його. І все. Забудемо про це. Якщо буде його шукати поліція, він знайшов кращу роботу та кинув тебе заради неї.

- Я ненавиджу його.

- Кого?

- Його. - Ореста показала в сторону, де лежало тіло. - Він постійно наді мною знущався. Я ненавиджу їх усіх! Я закінчила театральний! На відмінно! Сама вчилася. Не заплатила щодного разу ні викладачеві за здачу, ні іншим студентам, щоб допомогли зробити роботу. Сама вчилася, навіть коли хворіла. Я виживала на цьому навчанні, щоб закінчити його. А що потім? Ніхто мене не взяв на роботу, бо в мене не має ні тилу, ні зв'язків. Бо я вирісла в злиднях й продовжую жити в убогості. Я знайшла роботу лише аніматором, де замість справжнього акторства ми лише ставимо карикатуру та виїжджаємо на виклики розважити якусь дитину. Це ж не теарт. Ми лише арендували цей зал для пробного виступу. Самі. Завтра, коли прийдуть глядачі, я їх всіх вб'ю. Кину на них цю люстру. Тільки допоможи мені її роз'єднати від кріплення так, щоб вона впала в потрібну мить...

- Оресто! Припини! Помста - це погано. Ти загубиш своє життя. - перебив її Дем'ян. - Ми зараз розберемося з цим тілом - і все. Ти забудеш про свою помсту. Одне тіло ми зможемо сховати. Ми зможемо замаскувати його зникнення. А смерть інших ні. І я не буду в тому приймати участь. Давай, я вирішу цю твою проблему з ним. Я й так ризикую усім через тебе. А ти в якості подяки поїдеш до мене - і ми з тобою забудемо про все це. Тільки придумаємо план, що говорити, як себе вести і що робити далі тобі.

- Добре. - погодилась Ореста.

- Я помию підлогу від крові. - попередив хлопець, коли тіло вже було завернуло в килим. - Жодної краплини не залишиться. Хоча я тут вже наслідив своїми відбитками пальців. У що я вляпався!