1

1

Несподівано зі зали глядачів через ширму до куліс увійшов він...

- Він живий. Це такий сюжет... - вирвалося з вуст Орести.

- Не хвилюйся. Я тобі допоможу. - запропонував він. - Куди його відтащити?

- Ну... Можна он туди. - дівчина показала рукою. - Що ти хочеш за це? За твою допомогу та таємницю. Хоча ти тепер співучасник.

- Тебе. Я хочу тебе сьогодні же. - відповів ВІН.

- Як же звуть мого ГЕРОЯ? - з іронією запитала Ореста, не бажаючи продавати себе сьогодні за послугу та таємницю, але обставини примушують.

- Дем'ян. Я не пропустив жодного твого виступу. Найбільше мені сподобався твій образ зі синім волоссям та з довгими крилами.

- Я тебе ніколи раніше не бачила. - прокоментувала дівчина, коли Дем'ян волок цього... мертвого актора по підлозі.

- Я приходжу на кожний твій виступ. Але мене ніхто ніколи не помічає. Хоча я великих розмірів. Вибери мені одяг, в якому я повинен вийти в кінці виступу, бо публіка не буде вічно аплодувати. Ще маску мені. На щастя, я такої тілобудови, що й він. Не помітят різницю.

Вони швидко заховали за речами тіло. Дем'ян перевдягся. Та вийшов у масці разом з Орестою, щоб поклонитися в кінці виступу.

- Браво! Браво! Це найкращий кінець адаптованої Снігової королеви! Я прийду ще на ваш виступ! - хтось крикнув серед натовпу глядачів.

- Браво! Браво! На бис! - кричав натовп.

Ореста продовжувала кланятися, не знаючи, що їм робити. А потім вона показала жестами, що все, що виступ закінчився.

Глядачі почали розходитися.

Зал покинув останній глядач.