Глава 3. Ахіллесова п'ята - то таємничий кулон?

Вибігаючи з квартири, Даяна швидко спустилася по сходам і вискочила з під'їзду. Минаючи людей, які вже повною мірою займалися своїми повсякденними справами, дівчина пробігла через парк та декілька провулків і згодом зупинилася біля красивої альтанки зі зручною лавкою, яка була призначена для того, щоб люди могли посидіти та відпочити, поки чекають на автобус. Даяна плигнула на лавочку і, намацавши в кишені телефон, почала перевіряти власні соцмережі.

-Можливо я ще встигну, бо спізнилася всього на декілька хвилин- пробурмотіла дівчина і швидко-швидко стала гортати особисті повідомлення- Раптом, мої друзі Пітер Марлоу чи Елізабет Ален попрохають водія хоч трішки на мене почекати.

Даяна з теплою посмішкою згадала своїх самих найкращих друзів в університеті. В школі в неї особливо не було справжніх друзів, до того ж чутки про справи її батька відганяли багатьох людей подалі від дівчини, викликаючи негативне ставлення і до неї теж. Але під час вступних екзаменів до університету до неї підійшло двоє підлітків- низенький товстий рудий хлопець в неймовірно великих окулярах та тендітна блакитноока блондинка, на обличчі якої весь час сяяла сонячна посмішка. Вони розпочали розмову з того, що познайомилися з Даяною і побажали їй вдачі на екзаменах. Даяна хоч і було важко в той момент, але вона не змогла встояти перед простою харизмою цієї милої парочки і сама їм посміхнулася у відповідь, подякувавши та назвавши своє ім'я. Пітер і Ліз, почувши її прізвище, яке звучало досить часто в останніх випусках новин, де розповідалося про те, що її батько став на додачу ще й міжнародним злочинцем після жорстокого вбивства власної дружини на канадській землі, не припинили спілкування з дівчиною, а виразили їй щире співчуття та запропонували стати друзями. Саме завдяки їхній допомозі та підтримці Даяна й розпочала знову гарно вчитися і вірити в світле та хороше, що життя не закінчується після смерті дорогої людини, а продовжується далі і в ньому ще багато прекрасних речей, які чекають на неї у далекому майбутньому. З тих пір підлітки стали справжніми друзями, яких майже не бачили окремо. Їх завжди було троє перед обличчям будь-яких проблем та складнощів.

Побачивши, що вона пропустила пару повідомлень від Елізабет, Даяна відкрила їх і прочитала:

" Привіт, Дая! Ти готувалася сьогодні до пар? "

" Гей, я нещодавно побилася об заклад з Пітом, що ти встигнеш вчасно на автобус. Я через тебе вже три рази підряд програла йому парі розміром в п'ять канадських доларів! Він каже, що ти сонько та надто повільна і завжди виявляється правим щодо тебе. Хоч раз не підвели мене, благаю! Від тебе залежить моя перемога, Даяночка! З'явися, прошу, і тоді грошики прийдуть самі мені до рук, а Піта я нарешті зможу поставити на місце! Ох, я просто мрію побачити його обличчя у момент програшу, це спустить його на землю! "

І всі ці повідомлення від подруги були надіслані двадцять хвилин назад. Очевидно, Даяна пропустила їх всі і саме це стало черговою причиною того, що вона спізнилася на автобус. Дівчина втомлено провела долонею по обличчю. Через ці постійні жахливі кошмари про лабораторію та внутрішній біль, Даяна весь час не могла нормально встигати на навчання. Її це морально виснажувало і більше про все, вона мріяла, щоб ці кошмари нарешті припинилися остаточно. Тяжко зітхнувши, Даяна з винуватим виразом обличчя почала набирати відповідь для Ліз. Не встигла дівчина відіслати свою відповідь чи навіть вилаятися, як почула здалеку гуркіт. Підвівши голову від телефону і придивившись, Даяна впізнала блискучий помаранчевий дах автобуса, який давно як знаходився на сусідній вуличці і повертав далі по своєму маршруту.

-Ні, стійте, зачекайте! Чорт би вас побив, я повністю запізнилася на автобус!- Даяна спробувала бігти за автобусом, але зупинилася, зрозумівши, що він далеко, її криків не почують та й водій не стане зупинятися заради однієї пасажирки, яка через власну провину запізнилася та відстала від транспорту.

***

Тим часом в автобусі їхали друзі Даяни. Ліз, ображено надувши власні губки, скотилася низько на сидінні. Повернувши голову в бік вікна, вона гнівно накручувала на тоненький пальчик свій біленький локон волосся. З такого стану її вивів задоволений сміх Пітера, який сидів поряд із дівчиною. Повернувшись до нього із обличчям розгніваної фурії, Ліз злісно штовхнула хлопця гострим ліктем в товстий бік.

-Гей, ти чого штовхаєшся?- насупився Пітер та суворо покрутив товстим пальцем перед носом Ліз- Що я тобі такого зробив? Треба вміти програвати, моя люба, і програвати чесно! Я знову виявився правим щодо Даяни і сильно пишаюся з цього приводу!

-А якого біса ти кепкуєш з мене? Нічого тут смішного я не бачу!- процідила крізь зуби Ліз, злісно палаючи очима на хлопця, немов хотіла його спалити одним своїм поглядом- Знаю я, знаю, що програла парі! Тримай свої п'ять доларів, жебрак нещасний! Щоб ти ними вдавився, собачий сину! Ненавиджу, коли ти виявляєшся правим. І за що Бог нагородив мене такою безвідповідальною подругою, як Даяна?

Зануривши руку в кишеню джинсів, дівчина витягла звідти купюру і кинула її в долоню Пітеру. Хлопець швидко сховав виграні гроші, ніби Ліз могла передумати в останню мить та забрати їх від нього, а потім з мудрим виразом обличчя гордо відповів:

-Якщо б тобі так не подобалась ця справа, як ти кажеш, то ти б могла й не битися зі мною об заклад, адже я тебе ні до чого не змушую! Просто кожен твій програш надто болюче б'є тебе по власному его. Факт заключається в тому, що я знаю Даяну набагато краще, ніж ти сама. Раз я сказав, що вона знову не прокинеться вчасно та спізниться, значить так воно і буде насправді. І з цим нічого не поробиш. Таке життя, моя хороша!