Глава 1. Смутні та темні спогади

Голосно закричавши, Даяна підскочила на ноги і, заплутавшись у ковдрі, впала з гуркотом на підлогу. Декілька хвилин вона налякано лежала на животі, боячись підвести голову. Врешті-решт, дівчина вилізла з-під ковдри та випросталася на тремтячих ногах. Піт заливав їй обличчя й спину. Дівчина перевела дух та витерла його з обличчя. Це був всього-навсього простий кошмар. Але він був таким реалістичним і лякав її своїм раптовим нашестям. Образи й почуття немов закарбувалися в неї у мозку та повторювалися майже кожної наступної ночі.

Даяна впала навпростець на ліжко та похмуро скерувала свій погляд у стелю. Вона не пам'ятала всього, що із нею було минулого тижня, знала тільки, що з нею було щось подібне та жахливе, як у цьому кошмарі, але спогади про декілька днів після жорстокого експерименту зовсім стерлися з її свідомості. Внизу дівчина почула квапливі кроки і, в скорому часі, в дверях її спальні пролунав тихенький стукіт і стурбований жіночий голос спитав:

-Дая, дорогенька, з тобою все добре? Я чула крики й галас... Ти впустиш мене до своєї кімнати?

Дівчина різко підскочила на ноги і, надавши голосу рішучості разом із спокоєм, відповіла:

-Так, тітко Енн, все в нормі! Зараз відчиню!

Погляд Даяни пройшовся по кімнаті. Ковдра з намальованими на ній янголами, які грайливо звисали із пухнастих біленьких хмаринок, було зім'ятим і лежало на підлозі, а саме ліжко виглядало так, ніби на ньому билася зграя диких собак. По всій кімнаті були розкидані книжки, лежали зошити, підписані охайним чистим почерком із таємничими візерунками. Не долетівши до урни зі сміттям, на підлозі смутно височіли купи обгорток з-під цукерок і крихти печива. Якщо тітка побачить таке сміттєзвалище в її кімнаті, то у Даяни буде ціла гора неприємностей, включаючи побачення на вихідних з паном пилососом та пані мітлою вдома або що ще гірше, так це стрижка газону на подвір'ї житлового кварталу.

-Все точно в порядку?- в голос жінки за дверима почала закрадатися підозра про щось лихе.

-Так, порядок, тітко! Зараз тільки одягнусь!- вигукнула Даяна, а сама про себе вилаялася- От я невдала ідіотка!

Прибирати все за декілька секунд було їй не з руки. Хоча, якщо вона встигне все швидко зробити, бажано непомітно, то все буде в нормі. В цю ж мить Даяна кинулася вперед і час довкола неї немов спинився, настільки швидко вона почала рухатися. Зі сторони дівчина здавалася розмитою, ледь помітною кольоровою плямою. Бігаючи по кімнаті, Даяна швидко запхала розкиданий одяг у шафу, розмістила книжки на полицях, прибрала сміття до урни, застелила ліжко і в одну мить відчинила двері, спираючись на дверну раму із видом переможниці. Час довкола неї прийшов у норму і в кімнату увійшла тітка Енн, яка не помітила жодних дивних речей, які відбувалися тут зовсім нещодавно. Чесно кажучи, Даяна й сама не помітила всіх цих незвичних речей, які почали з нею коїтися після того, як її викрали. Але щось в ній точно змінилося після тих подій, ось тільки дівчина не могла зрозуміти що ж саме.

Тітка Енн була худорлявою жінкою з ласкавим, але, водночас, і суворим поглядом карих очей, в яких читалася втома, теплою, але стурбованою посмішкою і гострим підборіддям. Її коричневе волосся завжди було охайно підстриженим до плечей, а милі зморшки в куточках рота і очей слугували доказом того, що Енн часто посміхалася. Трималася ця жінка стійко, була стриманою, розсудливою та спокійною, незважаючи на всі труднощі, які важким тягарем падали на її плечі із дня в день. Чоловік тітки помер від серцевого нападу, коли Даяні було вісім років і з тих пір Енн так і не одружилася вдруге, продовжуючи зберігати вірність своєму чоловікові. Дітей вона не могла мати від природи, але з дядьком Джейкобом вони були самою найкращою та дружньою парою в світі. До того ж тітка завжди любила Даяну як рідну дочку, а враховуючи те, що її сестра згодом переїхала жити до Оттави, Енн змогла переконати її час від часу залишати Даяну в неї у гостях, де вона завжди мала можливість пригощати дівчинку всякими смаколиками і читати цікаві захоплюючі казки.

Тітка була для неї єдиною рідною людиною та опікуном, з якою Даяна прожила вже декілька років від часу трагічної смерті матері. Дівчина вся тремтіла від спогадів про той лихий день, коли вона до пізньої ночі розважалася з іншими дівчатами на вечірці в клубі, а потім, повернувшись додому, застала там купу поліцейських машин. Але саме гірше було за порогом дому- тіло її матері лежало в калюжі власної крові біля кухонного буфету, розкинувши в сторони руки, як маріонетка, котрій перерізали ниточки. Вогнепальне поранення, яке призвело до миттєвої смерті- так сказали поліцейські. Вбивцею виявився рідний батько дівчини Дерек Веласкес, який прославився своїм азартом в карти і прихильністю до міцних напоїв. Через ці пагубні звички він програвав купу грошей і залазив в страшезні борги, але це, жодним чином, не зупиняло цього чоловіка, змушуючи його красти гроші й коштовності з власного дому. Тому, коли Даяні було шість років, її батьки розлучилися і вони з матір'ю переїхали з Нью-Амота, похмурого сірого міста, яке розташовувалося на південь від мегаполісу Нью-Йорку, до колоритної, яскравої, канадської столиці Оттави, де матері вдалося купити невеличкий приватний будиночок і почати власне життя з чистої сторінки. Сама ж Даяна закінчила школу, відмінно склавши всі екзамени, а потім почала готуватися до вступних іспитів в один із найкращих університетів, який був присвячений генетиці та біоінженерії. Дівчина завжди мріяла стати справжнім вченим, досліджувати проблеми людства і допомагати людям долати небезпечні хвороби та високу смертність.

Батько не з'являвся довгий час в їхньому житті, а мати заради дочки не виходила другий раз заміж, хоча новий добрий друг сім'ї Хенк Кларенс, який часто заходив допомагати їм по домашніх справах, замінив дівчинці батька. Цей високий, кремезний чоловік з чорним волоссям на голові, щирими сірими очима та широкою посмішкою на обличчі завжди нагадував собою Даяні казкового велетня і вона любила в дитинстві забиратися до нього на плечі, щоб роздивитися всю округу з висоти його зросту. Даяна боялася зізнаватися сама собі, що їй завжди було заздрісно, коли інших дітей забирали зі школи їхні батьки, які поверталися після роботи додому. Вона ж сама ніколи не мала такого чудового батька, а коли мала дурість підговорити матір дати шанс рідному батькові виправитися, то все призвело до того, що Дерек пограбував їхній дім, а також відібрав у Даяни її матір. Гірка сльозинка скотилася по обличчю Даяни. Тітка Енн одразу помітила відсторонений погляд племінниці і трохи пом'якшила суворий вираз обличчя, який вона прийняла декілька хвилин назад після того, як увійшла в кімнату Даяни.