Розділ 29.2

Після обіду в двері без попередження постукала Рене. Вона посварилася з матір'ю і перебувала у поганому настрої.

— Ти уявляєш, вона погодилася почекати з розлученням ще на кілька тижнів! Та я б розлучилася з ним ще того ж дня як дізналася, що він пішов до якоїсь молоденької стерви! — обурено мовила подруга, крокуючи по вітальні. Мене мало не зніс потік її бурхливих емоцій.

— Поваго до себе в неї немає! 

Я відвела її на кухню, зробила заспокійливий чай і заговорила:

— Якщо місіс Мур так зробила, у неї мали бути на це свої причини. Вона доросла та мудра жінка. Впевнена, що вона вчинила так, як вважала за потрібне. Ти маєш поважати її вибір. Уяви, як їй зараз нелегко.

— Ну як? Як можна йти йому на поступки? Після всього, що він зробив! — У голосі Рене звучали розпач, нерозуміння і злість. Такий голос буває у людей, які готові битися головою об стінку від безсилля та неприйняття ситуації.

— Тобі треба охолонути. Це їхня справа. Краще не втручайся.

Вона замовкла і з хмуро пила заспокійливий чай.

— Твоїй матері зараз важко. Мабуть, найкраще, що ти можеш для неї зробити, це бути поруч і підтримувати.

— Я все одно не змирюся з цим, — рішуче заявила вона, а потім м'якше додала: — але ти маєш рацію. Не треба було зриватися на ній.

Рене відклала чашку убік.

— Можна я в тебе переночую? Якщо я зараз повернуся додому, то точно скажу щось образливе.

Надворі вже стемніло. Я завжди була рада ночівлям Рене, але зараз, коли в будинку було повно вартових, а Хенк думав, що застудився, це було не найкращим варіантом. До того ж існувала ймовірність, що ангел впливу дістався до неї. Тепер під сумнівом була кожна людина. Це лякало мене, як і усвідомлення того, що в людському світі мені більше не місце.

Як не крути, вона потребувала моєї підтримки, тому я не сміла їй відмовити. Оскільки кімната для гостей була зайнята Ейденом, Рене довелося постелити на дивані у вітальні. Коли в мене з'явилася можливість побути на самоті, я покликала Адама. Знала, що він має бути поблизу і почує мене. Вартовий матеріалізувався переді мною.

— Ти розумієш, що вона може напасти на тебе, як містер Діас? Я буду постійно стежити за вами, щоб мати можливість швидко зреагувати у разі небезпеки.

Я розуміла, тож не заперечувала. Ми з Рене мовчки подивитися комедію і розійшлись спати. 

На душі було тривожно. Ейден не повернувся, а я мала погане передчуття на його рахунок. Мене не покидав страх, що, коли знову розплющу очі, побачу Рене з ножем, як і Хенка. Ці думки спробувала прогнати і нагадала собі, що мене охороняють вартові. Через деякий час мені все ж таки вдалося заснути — минула майже безсонна ніч дала про себе знати. Сни більше нагадували фільм жахів, а вирвали мене з них грубі руки з гострими кігтями.

Я не одразу зрозуміла, що відбувається. Здавалося, що бачу продовження сновидінь. Демон у чорній масці, що затуляла все обличчя, схилився наді мною з якимось предметом в руках. Від нього йшла жахлива енергетика, від якої в роті з'явився присмак крові. Він встромив голку в шкіру, але я смикнула рукою. Шприц упав на ліжко, а моя свідомість остаточно повернулася до реальності.

— Не рухайся, і твоя смерть буде швидкою, — зло прошипів демон. Його руки та пір'я на крилах були чорними, як смола, а в очах палала червона райдужка.

— Відпусти мене! — закричала так голосно, як тільки могла, сподіваючись, що вартові прийдуть мені на допомогу.

«Як він тут опинився? Як вартові це допустили? Чому вони не приходять?»

Демон схопив мене за руку, стягнув з ліжка і поволок по підлозі до дверей. Після ситуації з Хенком, я не стала зволікати і спробувала зчепити долоні, щоб покликати Нейтана. Незнайомець потягнув мене за одне із зап'ясть, не дозволяючи цього зробити. Від цього заболіло плече. Мені здавалося, що ще трохи і він вирве мою руку. Демон був сильним. Для нього я була, як пір’їна, яку той міг підняти одним пальцем і легко порвати на дві частини.

— Не кричи, суко! — Він вліпив мені ляпаса, від якого потемніло перед очима, і потяг далі. Гострий біль обпік обличчя, але лише на мить. Липкий страх перекрив решту відчуттів, коли я зрозуміла, що в будинку повно диму.

«Він влаштував пожежу? Тут же Рене та Хенк!»

Почала відчайдушно вириватися, але це не дало жодного результату. Демону не заважав опір. Він його лише злив.

_____________

Любі читачі, завтра я не зможу написати новий розділ, тому сьогодні публікую для вас одразу два.