Розділ 29.1

Після того, як Ейден пішов, минуло кілька годин, але я не змогла більше заплющити очі. Вертілась у ліжку і думала про все. Занадто багато подій сталося за останні кілька годин. За вікном ще не почало світати. Я здивувалася, наскільки довгою може бути ніч.

Засвітився екран телефону. Підняла його з тумбочки та прочитала повідомлення від Ейдена. Воно було коротким.

«З’явились справи. Мені необхідно піти. Не виходь з дому до мого повернення. Будь поряд із вартовими».

На цей раз він вирішив мене попередити про свій відхід. Це був значний прогрес.

«Дякую, що сказав», — відповіла йому.

Його присутність у будинку я більше не відчувала, а згодом у мене почала зароджуватись тривога. Підвелася з ліжка і підійшла до вікна. Тепер ніч здавалася мені зовсім не тихою і спокійною, а похмурою, підступною і страшною.

Обхопила себе руками, струснула голову, потім пішла переодягатися. Поки Хенк спав, приготувала йому яблучний пиріг. Іноді мені здавалось, що його він любив більше за мене. Після обіду до мене в кімнату прийшов Адам і повідомив, що Здоровань прокинувся. Сам вартовий вирушив патрулювати будинок зовні, щоб не заважати нам, але попередив, що буде прислухатися до кожного звуку. Повторювати помилок Ліама він не збирався.

— Як ти, Здоровань? — запитала я, прочинивши двері спальні з підносом в руках. — Вже обід, а ти з ліжка навіть не підвівся. Захворів?

Я намагалася говорити, як ні в чому не бувало, але це не знімало тягар з серця. Відчувала себе зрадником щодо нього, але розуміла, що роблю правильно.

— Є таке, — стомлено відповів Хенк, потираючи лоба. — Схоже, температура піднялася. Мені доведеться вдома кілька днів побути. Я на роботі вже всіх попередив.

— А я принесла тобі яблучний пиріг з молоком, — радісно оголосила і продемонструвала тарілку. — Все до твоїх послуг.

— Дякую, Заєць Хейлі. — На його обличчі розгладилися похмурі зморшки і з'явилася добродушна усмішка.

— Тобі взагалі краще роботу змінити. — Знову підняла тему його професії. — Робота небезпечна, ще й ви постійно у лісі.

— І саме завдяки їй ти змогла приготувати цей пиріг, а не вмираєш з голоду.

— Але є й інші роботи, де платять ще більше. — Я поставила тацю на ліжко і сіла поряд. — Подумай про це.

— Ти ж знаєш, що змінити роботу нелегко.

— Але реально.

Хенк взяв вилку, наколов шматочок пирога, закинув в рот і з насолодою прикрив очі.

— Якщо будеш готувати його щодня, то я подумаю над твоїми словами, — з насолодою промовив Хенк.

— Ти — шантажист! — Я скуйовдила його довге волосся.

— Хейлі! — крикнув він, ухиляючись від моєї руки, і засміявся.

— Ти ліки якісь приймав? — Вирішила перевірити чи справді Хенк весь час думатиме, що п'є ліки.

Здоровань замислився і кивнув.

— Так, тільки що.

І хоча всі ліки знаходились на кухні, де він точно сьогодні не був, Хенк був упевнений, що приймав їх. У цьому полягала вся сила ангела впливу. Стало страшно від того, як сильно вони впливають на людей.

У Хенка я пробула близько години. Ми говорили про моє повернення до школи, думали, як святкуватимемо мій випускний і повноліття, мріяли про нову машину та подорож у гори.

— Ми обов'язково маємо піти у похід, — заявив Здоровань. — Можемо взяти з собою твоїх друзів, щоб було веселіше. Але найголовніше — ми маємо піднятися на вершину гори. Тут неподалік є одна. Гора Ланінгель. Їхати до неї кілька годин.

— І це не далеко? — я з усмішкою поглянула на нього.

— В самий раз. Головне, що ми підкоримо її.

Хенк все говорив і говорив, а я не наважувалася його перебивати. Мені подобалося на якийсь час забути про божественний світ і уявляти звичайне людське щастя. Я усміхалась, будувала разом з ним плани на майбутнє, а серце повільно обливалося кров’ю.

Цим мріям не судилося збутись, але у нас була ця мить і ця надія.