Розділ 28.5

— Пам'ятаєш про нашу угоду? — Моє дихання почало потихеньку приходити в норму. — Ми домовилися разом вивчати наш зв'язок. У нас вийшов рівноправна команда. Тому як твій напарник я вирішую, що для нас двох так буде найкраще.

Між його бровами пролягла похмура складка. Він потягся до мене і поклав голову мені на плече.

— Ти несеш маячню, — напружено зауважив Ейден.

Так, формулювати аргументи в моєму стані було непросто.

Демон набрав повні легені повітря, затримав подих, а потім повільно видихнув. Так він зробив кілька разів. Я сиділа нерухомо, навіть не дихала, щоб не перервати цей крихкий момент. Треба було дати нам час заспокоїтись.

— Мені треба піти, але я буду поряд, — заявив він. Простір замиготів.

— У нас завжди є завтра, — прошепотіла я за секунду до того, як демон зник із кімнати. Просто розчинився у темряві, забравши з собою все бажане тепло.

Відчувала його присутність у будинку. Він був недалеко. Відкинулася на подушку і заплющила очі. На тілі ще відчувалися його дотики. Пальці намацали футболку Ейдена, потім притиснули її до обличчя. Ніс відчув ледь уловимий аромат вечірньої свіжості та зливи. Якби не це, мені здалося б, що останні кілька хвилин були лише реалістичним сон.

Ейден казав, що відчуває подвійне бажання. Весь цей час він не дозволяв зайвого, крім одного поцілунку, але й той, швидше за все, був спланований. Звичайно ж, були жарти в цьому напрямку, грайливі погляди, дотики, але це більше було схоже на частину його характеру та стиль поведінки. Тепер, відчувши на собі лише малу частину його бажання, я по-іншому поглянула на його самоконтроль. Мені і без темних частинок душ було важко впоратись з хітю, а у нього їх було аж дві.

Усмішка мимоволі розпливлася на обличчі. Я притиснула футболку Ейдена до грудей і впала на подушку. У голові проносилися картинки з нашої останньої зустрічі.

«Це ж ніяк не вплине на наші звичайні відносини? Це ж був лише експеримент».

Раніше я не відчувала нічого подібного до хлопців. Те, що сталося між нами, як мінімум змінювало моє ставлення до нього. Про це свідчили тремтіння в тілі і шалений стукіт серця. Це викликав демон, який нещодавно намагався принести мене в жертву, маніпулював людьми заради своєї мети і завжди мав таємні плани. 

Демон, який по-своєму підбадьорював мене, навчав, змушував почуватися живою, приносив шоколадне молоко, часом виводив із себе, ніжно цілував і зігрівав теплом свого тіла. Демон, який навчав мене користуватись власними силами, не знав пощади, захищав від нападів, ліз напролом. Демон, який поклявся говорити лише правду і підставляв себе під удар заради моєї безпеки. Хоча останнє не можна було брати до уваги, оскільки це стосувалося здебільшого і його безпеки.

Найбільше я боялася виявитися пішаком у його руках, але не хотіла дозволити страхам та підозрам заволодіти мною. Я йшла за відчуттями та інтуїцією. Якщо вони зрештою помиляться, це буде мій свідомий вибір. Краще ризикнути і дізнатися, до чого приведе тебе життя, аніж метушитися у сумнівах.

Я не була наївною: завжди шукала світло в людях, але не ігнорувала темряву. В Ейдані, навіть не зважаючи на його темну душу, були речі, які вражали. Рішучість, сміливість, упертість, відчайдушність, гострий розум, допитливість, самоконтроль, сила волі, бажання здобути щастя. Він не трощив усе довкола, не вбивав людей для задоволення. Єдиною його метою було отримати змогу стати щасливим. Так, демон зробив багато поганих речей — про більшість із них я навіть не здогадувалась. Але ніколи не пізно зробити правильний вибір. Він, як і я, хотів піти іншим шляхом — ненав’язаним Творцем. Можливо, разом ми його знайдем.