Розділ 25.2

— Не зовсім. Повністю скасувати їхній ефект я не можу, але в моїх силах перекрити їхні дії, перепрограмувавши мозок по-новому. Можу навіяти йому, щоб він не виконував накази попереднього ангела впливу. Це не видалить їх з його голови, а лише стане блокатором.

— Це небезпечно? — Нервово закусила губу.

— Поки що ні. — Її очі байдуже ковзнули по мені. — Але якщо у його мозок продовжать втручатися, то можливі наслідки.

— Які? — Рука міцніше стиснула медальйон матері.

— Втрата пам'яті, розсіяність, головний біль, депресія, невпевненість, розлад психіки. Достеменно сказати не можна, на всіх це впливає по-різному.

— Тоді, можливо, не варто?

Я не хотіла ризикувати здоров'ям Хенка.

— Не хвилюйся, Хейлі, — спробував заспокоїти мене Нейтан. — Ерела ж сказала, що поки що для нього це не несе ніякої небезпеки. Набагато гірше, якщо залишиться ймовірність того, що він й досі виконує волю ангела впливу. У такому стані йому не можна довіряти.

Мені все це не подобалося, але й сама розуміла, що вони з мають рацію. І хоч я повністю довіряла Хенку навіть після того, як дізналася про втручання ангела впливу в його мозок, для нього самого було б краще позбутися чужого впливу. Хенк був волелюбним. Він би цього хотів.

— Робіть, що треба.

Нейтан кивнув Ерелі. Вона знову запустила пазурі у волосся Хенка і прикрила очі.

Пройшло близько трьох хвилин, перш ніж божественна істота перестала працювати з його мозком.

— Це все, що я можу зробити. На більше Небесна Рада не давала мені дозволу. Я йду.

— Так. — Махнув головою Нейтан. — Ти зробила все, що від тебе вимагалося, можеш іти.

— Стривайте, — звернулася я до неї. - Коли він прийде до тями?

— Попередньо за годину, — відповіла вона і розчинилася у білому сяйві.

Я підійшла до сплячого Хенка. Він сидів на дивані. Його груди здіймалися і опускалися в неспішному ритмі. Голова була закинута на спинку дивана. Обережно перевела його в лежаче положення. 

— Тож, — почав уголос міркувати Нейтан, як і раніше стоячи біля вимкненого каміна. — Тепер ми точно знаємо, що при твоєму народженні щось пішло не так. Ангел впливу повинен був забрати тебе і стерти будь-які згадки про тебе, або зробити так, щоб всі вважали тебе мертвою. Але щось пішло не за планом, і в результаті ти опинилася в руках містера Діаса, а у твоєї матері стався серцевий напад. Тепер ми впевнені, що ангел впливу стер пам'ять твоєму опікуну і нав’язав щось.

Я скривилася. Слово «опікун» неприємно різало слух.

— Він не опікун. Для мене він батько.

— О’кей. — Нейтан зрозумів свій промах. Мабуть, у моєму погляді прослизнуло щось таке, що змусило його примирливо підняти руки. — Ми повинні розшукати ангела впливу, якого послали до тебе. Все зводиться до нього. Знайдемо його — дізнаємося, що сталося і навіщо він це зробив.

— А як тоді розподіляли, яку дитину і хто має забирати? — Підійшла до комода, дістала ковдру і накрила їм Здорованя. — Чи є якісь записи, архіви? Це якось фіксувалося?

— Ні, — відповів вартовий. — Творець обдарував ангелів впливу здатністю передчувати народження сейкандів. Саме вони знали, де і коли це відбудеться. Над ними не було управи. Вони мали лише сповістити про народження немовляти архів, а потім вирушити за ним.

— Виходить, що ангел впливу спочатку вирішив приховати інформацію про мою появу від архів? Це було сплановано? Інакше архи повинні були запідозрити щось, якби дитину так і не принесли.

— Ангел впливу міг сказати, що ти померла при народженні. Таке теж іноді траплялося, коли мати була дуже слабка і померала з дитиною в утробі. Тоді для немовляти наступала також негайна смерть, оскільки йому треба було харчуватися вдвічі більшою кількістю енергії.

Я прикрила обличчя руками, усвідомлюючи весь той жах.

— Все трималося на чесному слові та почутті обов'язку, — подав голос Ейден. — Ідіоти. Про те, хто розв'язав Небесну війну і як з'явилися демони, вони, швидше за все, забули. Ну що ж, це, певне, в архів від старості.

— Вартові стежили за цим процесом, — виправив його Нейтан.

— І як? Достежились? — Демон посміхнувся, прокручуючи в руці яблуко. — А Хейлі це результат їхньої плідної роботи?

Вартовий стиснув щелепу.

— У ті часи нас було мало. Не вистачало на всіх.

Демон у відповідь скептично хмикнув.

Я прибрала волосся за вуха.

— Але ж є спосіб дізнатися, хто мене повинен був забрати?