Розділ 21.4

— Ти пішов у палату до матері після того, як вона народила мене, — м’яко нагадала йому. — Вона ще була жива?

— Так.

Кивок.

— Ні.

Негативне похитування голови.

— Не пам'ятаю...

Він глянув на мене.

— Про що ми говорили?

Я витріщалась на нього, потім перевела очі на Ейдена, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Демон непевно знизав плечима.

— Ти говорив про моє народження, — знову повторила йому.

— Так, — чи то погодився, чи то запитав він.

— Ти сказав, що не був на пологах. Після них пішов до палати матері. Тобі тоді ще не сказали, що вона померла? Чи на той момент вона ще була живою? — У голові виникало все більше нестиковок.

Хенк насупився ще сильніше. Він виглядав спантеличеним, ніби вирішував найважчий ребус у світі. Навколо купола закружляли інші емоції. До мене дійшло відлуння нерозуміння і зосередженості.

— Їй принесли дитину та залишили їх самих. Я міг зайти до них як батько. Я… — Здавалося, що від роботи шестерень у його голові, скоро піде дим. Потім він розслабився і як ні в чому не бувало запитав: — Про що ми говорили?

Це повністю вибило мене з колії. Я знала, що він не брехав і не грав. Він реально забував про суть нашої розмови, коли ми доходили до найважливішого моменту.

— Про те, який смачний гарячий шоколад приготувала Хейлі, — втрутився Ейден. — Не турбуйся, старий. Всі ми знаємо, що воно божественне. Правда, Ангелятко? — Він нахилився до мене.

— Я не старий, — пробурмотів Хенк. — А ти — шмаркач. І взагалі, чому ти називаєш так Хейлі?

— А хіба не зрозуміло? — По голосу демона можна було здогадатись, що він широко посміхався. — Вона — втілення самої невинності. Тільки поглянь на неї.

Його руки міцніше стиснули мої плечі.

— І саме тому я наважився потривожити вашу ідилію. Мені потрібен її ясний розум, щоб пролити світло на моторошну домашню роботу. Мене, на відміну від неї, не позбавили залізних кайданів науки.

Хенк усміхнувся.

— А ти, я подивлюся, найвідповідальніший учень.

— Звісно, — серйозно відповів демон. Водночас він потягнув мене за руку і змусив підвестися зі стільця, а потім безневинно поцікавилася: — А по мені не видно?

— Та в тебе на обличчі написано, що ти типова заноза в дупі! — Засміявся Здоровань.

— Ви раните мене, сер. — Демон театрально схопився за серце, попутно витягаючи мене з кухні. У дверях він прокричав: — Моя гордість задіта. Живіть із цим.

Після чого ми залишили Хенка одного.

— Куди ти мене тягнеш? — спитала, коли ми дійшли до сходів.

— Подалі від Хенка, — відповів він, підіймаючись сходами.

Ейден повів мене коридором, впихнув у мою ж кімнату і зачинив за нами двері.

— Лайно. — Ця фраза чудово описала всю ситуацію.

— Ангел впливу стер йому пам'ять? — здогадалася я.

— У кращому разі. — Кивнув демон.

— А в найгіршому?

— У гіршому — він нав'язав йому спогади та запрограмував на певні дії, — пролунало у мене за спиною, від чого я підстрибнула на місці, а серце зробило кульбіт.

Там матеріалізувався Нейтан. На вулиці вже був пізній час, але ми завчасно домовилися, щоб він сидів на даху та підслуховував нас своєю «покращеною версією слуху».

— Не підкрадайся так, — попросила його, намагаючись вгамувати серцебиття.

— Пробач, — наставник примирено виставив руки, а потім тоном командира продовжив: — у будь-якому випадку нам потрібно викликати ангела впливу, щоб переконатися у своїй правоті та дізнатися, що саме він змінив у мізках Хенка.

Усвідомлювати, що у голові Здорованя коперсалась божественна істота було дико. Руки почали тремтіти.

— Це небезпечно для нього?

— Ні, але спогади про цю зустріч доведеться стерти.

— Ви забуваєте про одне, — нагадав Ейден. — Якщо ангел впливу свого часу пішов проти волі Творця і приховав це, то зараз він спокійно живе серед нас. Уявляєте, якщо він загляне до нас на вечерю? — Він ляснув у долоні. — Оце буде іронія.

— Ми не можемо нікому довіряти. Поки не дізнаємося, хто конкретно обробив Хенка, всі під підозрою, — погодився Нейтан. — Але ризикнути доведеться, інакше не отримаємо потрібної інформації. Я попрошу архів надати мені найнадійнішого і найвідданішого ангела впливу.

— Інших варіантів немає? — із надією запитала у них.

— Ні, — відрізав вартовий і заперечливо хитнув головою.

— Стає все цікавіше і цікавіше, — усміхнувся Ейден.

— Ти самий дратівливий демон, якого я тільки бачив у житті.

— Вважаю за комплімент. — Посмішка сейканда стала ще ширшою.

— Я прямо зараз піду до архів, — видихнув наставник і перевів погляд на мене.