Розділ 21.1

— Не виходить, — заявила я, сидячи на траві в позі лотоса і намагаючись вкотре пробудити свої сили.

Зранку повідомила Нейтану, що готова тренуватись. Більше не могла бігти від проблем. Мені потрібні були сили, щоб згадати події дня народження, щоб стати сильною і вміти захищати себе та інших, щоб більше ніхто не міг нишпорити в моїй голові, щоб архи не позбулися мене за непокірність раніше часу.

План був простий. Спочатку пробудити силу, потім розібратись із минулим й знайти шляхи повернення наших з Ейденом частинок душ, паралельно з цим намагаюсь не померти від рук незнайомих демонів, а далі вже вирішити, як уникнути вічного служіння архам в ролі ангела.

— Сконцентруйся! — наказав Нейтан. Ця фраза з його вуст звучала дев'ятнадцятий раз на день.

Вартовий припав плечем до дерева і строгими очима спостерігав за мною. Він не сердився через мої невдачі, але й не підбадьорював. Наставник докладно пояснив мені, що я маю зробити. Це нагадувало інструкцію для початківців божественних істот другого покоління. Суцільні вказівки, нічого зайвого.

Найкращим місцем для тренувань він вважав ліс. За його словами, тут тихо, немає зайвих вух і очей, а також краще концентруватися.

— Ти так нічого не доб'єшся, — з боку долинув нудний голос.

Ейден зручно вмостився у тіні дерев, де його майже не було видно. Він розлігся на зеленій траві, закинув руки за голову і милувався світло-блакитним небом, на якому не було жодної хмари.

Після нашої вчорашньої розмови мені стало трохи спокійніше на душі. Я надіялась, що його клятва дійсно діє і мені не доведеться озиратись назад в очікуванні удару в спину. Вирішила повірити йому і поки не мучити себе підозрами без причин. Але все одно треба було бути уважною і при першому ж червоному сигналі вживати відповідні заходи.

Демон не відходив від мене ні на крок і сам вирішив приєднатися до тренування. І ось уже кілька годин я безрезультатно намагалася відчути в собі ангельську силу.

Я старалася, але все було марно.

«Творець наділив тебе крихтою своєї сили. Тепер це невід'ємна частина тебе, яку варто лише знайти в собі і відкрити».

Я знову і знову згадувала слова Нейтана.

«Ти повинна відчути її, випустити назовні. Потім навчитися керувати нею і перенаправлятимеш її в потрібне русло».

Заплющила очі і спробувала зосередитися.

Вдих, видих.

Осінній вітер плескав обличчя. Десь вдалині лунав спів птахів.

Я прислухалася до себе, відчула кожну клітинку тіла та розчинилася в ньому. Прохолодність землі, лоскот трави. Залишилася тільки я та навколишній світ.

Ось тепер настав глухий кут.

Я намагалася звернутись до внутрішньої сили, але не відчувала її. Там була порожнеча, з якою я нічого не могла вдіяти. Минуло дві хвилини, п'ять, десять. Результат залишався тим самим, тільки спати хотілося сильніше.

— Немає іншого способу? — запитала я, встаючи з трави, і почала розминати м’язи.

— Ні, — відповів вартовий. — Лише медитації. Ти повинна сама відчути ангельську силу, дістати її з глибин свідомості. Сейканди витрачали на це чимало часу. Потрібно вміти занурюватись у себе, тому вони спочатку мали вирости до свідомого віку. Здебільшого це вдавалось їм у десять чи одинадцять років. Тобі вже сімнадцять. Ти повинна краще розбиратися в собі. У тебе має піти менше часу на це: тиждень, місяць, рік. Спробуй ще раз, потім ще й ще.

— Сказав примус, що гадки не має, як розкривати силу, — іронічно підмітив Ейден. — Ви втомили мене цією безглуздою справою.

Демон підвівся, обтрусив джинси, а потім розчинився у темряві, залишивши по собі лише порожнечу. Мить — і чуже дихання сколихнуло волосся на потилиці. Здригнувшись від несподіванки, я відсахнулася і обернулася назад.

— Ти що твориш? — кам’яним тоном запитав Нейтан, в секунду опинившись між нами.

— Роблю те, на що ти нездатен. — Демон обдарував його уїдливою посмішкою. — У мене більше шансів навчити її, і ти про це чудово знаєш.

Він багатозначно глянув на вартового. Ці пеглядалки викликали в моїй голові безліч запитань.

«Це він зараз натякає на те, що є демоном другого покоління? Схоже, Ейден розповів йому у ванній готелю, що ми ванси, щоб залишитись поблизу мене. Якщо вартовий в курсі, тоді чому мені нічого про це не сказав і ніяк не подавав виду про свою обізнаність?»

— У твоїх інтересах якнайшвидше перетворити її на новенького хранителя і перестати грати роль няньки. Я можу в цьому допомогти, тільки якщо ніхто не плутатиметься під ногами. У даному випадку це ти, — люб'язно заявив демон.

Ейден дивився на вартового із зарозумілістю і почуттям власної переваги, а Нейтан із грізним, непохитним, суворим виглядом.

Лід і полум'я.

— Я стежу за кожним твоїм кроком, — у голосі вартового лилася сталь. Він відступив убік, але не став далеко йти.

— І так, що ми маємо, — почав демон, обходячи мене по колу. — Прекрасне Ангелятко без крил і німба.

Він зупинився за моєю спиною.

— Сейканди дійсно розкривали силу за допомогою медитації. Але це лише частина правди. Насправді для цього їм потрібна була повноцінна гармонія із собою. Ти маєш прийняти свою сутність, злитися з нею воєдино. — Чоловічі руки лягли на плечі. — Заплющ очі, зазирни в глибину себе, побач свою сутність, душу. Стань віч-на-віч з нею. Дізнайся, вивчи її та визнай, як невід'ємну частину себе з усіма її недоліками. Зрозумій, хто ти насправді.