Розділ 19.2

— Не хвилюйся, — звернувся до мене вартовий. — Це тільки заважає думати. Можливо, ангел впливу випадково натрапив на тебе і вирішив дізнатися хто ти і звідки.

— Тоді б він доповів про неї архам, а не втік би з місця події, — заперечила Лейла. — У нього в такому разі мали бути особисті інтереси. Не забуватимемо, що саме ангел впливу мав забрати її відразу після народження. Це може бути пов'язано.

— Ти права, — погодився Нейтан. — Але ми нічого не можемо стверджувати. Все це лише припущення, а нам потрібні факти.

Повисла мовчанка. Я прямо відчувала, як крутилися шестерні в голові у всіх присутніх.

— Не знаю, як ви, а мені вже претить сидіти в машині, — з колишньої нудьгующою інтонацієї вимовив Ейден, розбиваючи напругу, і вийшов з машини.

Мені ця ідея здалася досить спокусливою.

— Можете зайти в будинок, — запропонувала я вартовим. — Хенк зараз на роботі.

Не чекаючи на відповідь, пішла до рідного дому. Після того, що трапилося, мені відчайдушно хотілося якнайшвидше опинитися в знайомих стінах, щоб переконатися, що від мого звичного світу ще щось залишилося.

Поки йшла до вхідних дверей, почула, як демон прокричав з веранди:

— Я звичайно розумію, що моя машина така ж чудова, як я, і ви не можете від неї відірватися, але прошу вас залишити це чудове творіння з металу прямо зараз.

Далі я не стежила за тим, що відбувається. Увійшла до будинку, і мене одразу огорнули знайомі аромати: кімнатні квіти, деревина, смажені яйця, хвоя. Я з полегшенням видихнула і посміхнулася. Після таких пригод повернення додому здавалось найкращим заспокійливим.

У ногу вчепилося щось гостре. Я опустила голову вниз, і моя посмішка стала ще ширшою.

— Привіт, Тіна.

Спритна кішка запустила гострі кігтики в тканину джинсів і повисла на них, ніби дорікаючи за довгу відсутність. Я нахилилася до неї, відчепила від себе і притиснула до грудей цю грудку невдоволення. — Я теж за тобою скучила. — Потім підняла і цмокнула пухнастика.

За мною зайшов Ейден.

— По-моєму, не варто тримати це злісне чудовисько біля свого прекрасного личка, Ангелятко. Шрами тобі не личать.

Тіна вишкірилася і зашипіла на нього.

— Єдиний, кому варто її остерігатися, це ти. — Я міцніше притиснула її до себе та пішла на кухню.

— Величезна помилка, — демон пішов за мною. — Чим сьогодні займатимемося? У нас з тобою спільний розклад.

— А чого ти взяв, що плани у нас спільні? — Я опустила кішку на підлогу, налила собі ананасовий сік і спустошила склянку.

— Ти ж розумієш, що ми тепер, як сіамські близнюки? Просто нерозлучні. — Він узяв з тарілки з фруктами два схожі яблука і зіштовхнув їх один з одним.

— Де Нейтан та інші вартові? — поцікавилася я. — Вони не пішли за нами?

— Тут, — блондин зайшов на кухню. — Пешту я відпустив. Вже немає такої необхідності в їх присутності.

— Добре, їм справді варто відпочити.

— Вони повинні ознайомитись з містом, — поправив мене вартовий.

Ейден хмикнув.

— Сумніваюся, що вони страждають від безсоння чи занепаду сил.

Я вирішила сказати те, що вже давно збиралася.

— Пам'ятаєте моє питання про відчуття емоцій? Так ось, крім вас, я знаю ще одну людину, від якої нічого не відчуваю, крім сильної енергії.

— Хто це? — Карі очі миттєво зосередились на мені. 

— Міс Дороті. Жінка похилого віку, яка живе в лісі. Мені здавалося дивним те, що я не відчуваю тільки її емоцій, а потім з'явилися ви, і це спантеличило мене ще більше. Я не могла зрозуміти, що вас трьох пов'язувало, але тепер все стало на свої місця.

— Треба дізнатися, хто вона. Розкажи все, що про неї знаєш. — Нейтан знову увійшов до образу суворого командира.

Я вперлася в стільницю і почала розповідати:

— Міс Дороті доглядала мене з дитинства. Усі вважають її божевільною, але це не так. Вона дивна, але дуже мудра і розумна. Їй не подобається спілкуватися з людьми та контактувати із зовнішнім світом, тому до неї таке ставлення у місцевих. Оскільки Хенк був змушений виховувати мене один, то він спершу наймав няньку, щоб та стежила за мною, коли він був на роботі. Потім він якось познайомився з міс Дороті. Чесно кажучи, досі не знаю, як вони порозумілися, але Здоровань домовився з нею, щоб залишати мене у неї, поки його не було вдома.

— Що саме стара робила? Чим займалась з тобою? — запитав Ейден.

— Нічого особливого. — Я почала згадувати дитинство. — В основному гуляла зі мною в лісі або дозволяла робити все, що заманеться, а сама займалася своїми справами. Іноді навчала мене збирати рослини, взаємодіяти із тваринами. Можливо, тому я так люблю природу. Також любила загадувати загадки, точніше вона тільки ними і говорила, а мені доводилося здогадуватися, що жінка мала на увазі. Ще міс Дороті розповідала казки та безліч історій. 

Ці спогади були, немов теплі промені сонця, але все затьмарювало той факт, що вона була божественною істотою. А це у будь-якому разі несе за собою нові загадки та проблеми.