Розділ 18.8

— А хтось запитував людей, чи потрібно їм це? Можливо, ми взагалі не хотіли з’являтися. Мене ніхто не питав, чи хочу я жити, чи ні. Чи хочу бути ангелом, чи ні. Ваш Творець просто зробив це. Якщо він вже вирішив створити наш світ, то нехай бере відповідальність за кожного з нас і робить так, щоб ми всі були в однакових умовах. Несправедливо, коли у одних є вибір, а інші від народження приречені нести свій тягар.

Мене переповнював біль та жаль до кожного сейканда, який був змушений проживати не своє життя, до батьків, які втратили свою дитину. Якби не ця ангельська сила, можливо, моя мати була б жива і ми спокійно жили б разом з нею і Хенком.

Нейтан суворо дивився на мене.

— Творець подарував нам життя. За це ми повинні бути вдячні йому.

— Повторюю знову. Я його про це не просила і своєї згоди не давала. 

У передньому дзеркалі побачила, як Ейден ледь помітно посміхається. У його очах блищало схвалення.

Нейтан видихнув.

— Ми вже не можемо нічого змінити. Це вже сталося і треба думати про майбутнє. Зараз без ангелів і демонів людство зануриться в хаос. Таке вже було, коли почалась Небесна війна. По всій землі почалися війни. Ти навіть не уявляєш, скільки тоді загинуло людей.

— Кривава доба?

Вартовий кивнув.

Я пригадувала цей період з історії світу. Тоді зріс рівень злочинності, ситуація на землі загострилась і між багатьма країнами почалися війни. Ніхто не міг пояснити, чому в один момент світ збожеволів і забажав крові. Це були страшні часи.

— Навіть якщо ваша робота важлива, можна було знайти інший спосіб врегулювати ситуацію у світі. Хоча б чекати, поки діти підростуть і запитувати у них, чи хочуть вони бути ангелами, чи потрібна їм ангельська сила. Мало б бути інше рішення.

Це жорстка несправедлива реальність. Нас з Ейденом змусили проживати життя, якого ми самі не обирали. Наші долі пов’язали без нашої згоди.

«Напевно, Ейден не буде відходити від мене ні на крок, поки я не зможу за себе постояти. Він ще дорожить своїм життям».

Мій погляд знову перемістився на верхнє дзеркало, що висіло між передніми сидіннями. Там відбивалася частина обличчя демона. Впертий погляд, неслухняне волосся, густі брови.

Карі очі знайшли мене у відображенні дзеркала. Занадто проникливі, надто уважні. За ними ховались тисячі думок, які мені хотілося дізнатися. Демон примружився у відповідь і підморгнув.

— Минулого не повернеш, а зараз у нас є більш серйозні проблеми. На тебе хтось полює. Тобі потрібен захист, але завжди бути поряд з тобою ми не можем. Ти повинна вміти за необхідністю сама себе захистити. Без ангельської сили ти фактично мертвець. Хочеш ти цього, чи ні, але тобі треба віднайти свою божественну  сутність. Тільки так у тебе є шанс вижити.

Я вагалась. Це нагадувало остаточний стрибок в прірву. Якщо до цього мені лише здавалось, що зі мною щось не так, то після пробудження сили вже не можна буде стверджувати протилежне. Назад не буде вороття.

Мені не хотілось змінювати своє звичне життя, але втекти від проблем я не могла. Не тепер, коли на мене полювали демони, а моє життя було пов’язане з іншою особою.

— Що зі мною буде після пробудження ангельської сили?

— Спочатку ти згадаєш все з утробу матері. Так ми зможемо з'ясувати, що з тобою сталося при народженні.

Мені й самій це хотілося дізнатися, а ще моєю мрією було згадати маму. Хоча б її голос. Якщо вартовий сказав правду, у мене могло вийти згадати той час, коли вона виношувала мене в животі

— Потім ти постанеш перед архами. Вони з тобою поговорять та вирішать, що робити далі, — продовжив Нейтан.

— Що вони можуть зробити зі мною? — обережно поцікавилася.

— Думаю, що з найбільшою ймовірністю зроблять тебе хранителем. Інших варіантів я не бачу.

— А якщо я не захочу?

Нейтан зосереджено дивився мені в очі, а потім промовив:

— У тебе не буде іншого вибору. Із твоєю силою архи тебе не відпустять.

Це звучало як вирок. Всі нутрощі опустились.

— Вона мені не потрібна, — чітко відповіла йому. — Нехай забирають.

Ейден тихо засміявся.

Нейтан похитав головою. У його очах проблиснув жаль.

— На жаль, це неможливо.

Я не просила цю силу, а тепер мене змушували жити зовсім чужим життям.

— Має бути якийсь вихід. Вони ж не вб’ють мене, якщо я не захочу все життя працювати на них?

Нейтан відвів очі і поглянув на Лейлу, наче просив у неї допомогу. Вона відвернулась до вікна.

— Для них ти зайвий баласт і живий доказ їхньої некомпетентності. Вони не залишать тебе просто так, — відповів Ейден. — Або ти станеш гарненькою маріонеткою в їхніх руках, або вони позбудуться тебе за непокору. Ти колись бувала в Пеклі?

Демон знайшов у передньому дзеркалі мої очі й посміхнувся.

— Вони можуть влаштувати тобі в тому місці пожиттєвий відпочинок. Там лише трішечки спекотно.

Я зімкнула руки, які злегка тремтіли. Мозок намагався знайти вихід, але це завершилось безрезультатно.