Розділ 18.3

 Вартовий на мить прикрив очі, а потім продовжив:

— Занепалим запропонували угоду. Першим погодився Беліал, він і став Правителем Пекла. Тих, хто покаявся, могли відпустити, але за умови, що вони беззастережно підкорюватимуться ангелам. До їхніх обов'язків входило карати грішників.

— Після довгих мук в Пеклі, для виконання нової місії Творець дозволяв архангелам обдаровувати їх новими здібностями — підкоряти пекельний вогонь, — повідомила Лейла.

— Своєрідна подачка, за те, що вибрали правильний шлях, — зі своєї точки зору оцінив це Ейден.

Вартова проігнорувала його.

— Демони — так прозвали занепалих — стежили за людьми, відслідковували грішників і за допомогою пекельного вогню залишали на них тавро.

Я насупилась.

— Що за тавро?

— Пекельне тавро. Воно вкорочує життя людини, висмоктує життєву енергію і після смерті відправляє її душу в Пекло, а також позбавляє захисту ангелів хранителів. Такі люди будуть слабшати не тільки фізично, але й ментально. У них може початись депресія, в результаті якої вони будуть самостійно знищувати себе. Такі особи стають нікчемними привидами себе минулих і з часом втрачають можливість радіти життю. 

Я уявила, як у когось назавжди забирають частину життя за гріх, який він скоїв.

«А якщо людина покається і виправить свою помилку? Це буде даремно? Йому не буде пробачення?»

— А тавро можна якось прибрати?

— Хранителі можуть зняти пекельне тавро та відновити малу частину втраченої життєвої енергії, якщо людина повною мірою спокутує провину та зробить вагому добру справу.

Я була приголомшена. Звичний світ із кожним словом розбивався вщент. Все це відбувалося буквально на очах, а люди нічого не помічали. Ходили міфи про ангелів та демонів, але майже всі були впевнені, що їх не існує, а тепер я сама стала однією із цих істот. Від цієї думки мороз пробіг по шкірі.

— Ішов час, а стосунки між ангелами та демонами лише розпалювалися. Дехто з служителів Творця були не згодні з тим, що занепалим дали другий шанс.

— Ти знову применшуєш. — Ейден потягнувся, ніби готовий був зараз заснути. — Вони вважали їх негідними, ставилися до них із зневагою, недовірою та ненавистю.

— Для них не послухатися Творця було найвищим злом, яке не заслуговує на прощення, — став на їхній захист Нейтан. — Вони вважали, що занепалі зрадили віру. Усвідомлено чи інстинктивно ангели почали провокувати демонів: глузувати над ними, демонструвати перевагу та відкрито виявляти зневагу.

Вартовий опустив голову вниз і похитав головою. У його голосі прослизнули засудження та жаль. Зараз він був схожий на матір, яка відчувала провину за дитину, яка навмисне розбила вазу сусідів.

— Вартові мали стежити за порядком серед божественних істот, але вони самі часто опинялися в центрі конфліктів. Доходило до суперечок, бійок, поранень і навіть смертей. — Вартовий звів брови. — Кожного, хто наважувався вступити в конфлікт, жорстоко карали.

Він зволікав. Його руки були стиснуті в кулаки.

— Їх убивали чи відправляли страждати у вічному вогні.

— Цим займалися також вартові? — здогадалася я.

Лейла з Нейтаном переглянулись.

— Так, — сухо відповіла вартова.

Повисла мовчанка. Нейтан зчепив руки в замок, сперся на коліна і не поспішав продовжувати розповідь, як це зазвичай робив. Його очі похмуро дивилися прямо перед собою, ніби він згадував щось погане. Скоріш за все, для нього цей період життя був одним із малоприємних.

— Нейтан, — гукнула його Лейла. Він повернув до неї голову. — Ти не розповів про створення сейкандів.

Пролунало ще одне невідоме слово.

Той кивнув головою.

— Кількість божественних істот значно зменшилась, а людей — лише зростала. Щоб поповнити лави помічників, а також припинити битви між ангелами та демонами, Творець створив нове покоління. Він зробив так, щоб на планеті був різкий стрибок дітонародження. Пологові відділення стали переповнені.

— А як він збільшив народжуваність дітей? — спантеличено запитала я.

Нейтан знизав плечима.

— Він наш Творець. Не думаю, що для нього це була проблема. А я не хочу знати про ці подробиці. Він об'єднував душі двох дітей, обраних у хаотичному порядку, змішував їх, а потім ділив на дві половини: світлу та темну. Після цього вселяв їх у зародки та обдаровував обраних дітей ангельською чи демонічною силою. Ось так в утробі матері міг рости майбутній ангел чи демон. 

Я піддалася вперед і затамувала подих, боячись уявити, що буде далі.

«Якщо вірити всьому сказаному, то я — ангел другого покоління. Можливо, саме через це мама померла під час пологів».

— Одній дитині діставалося світло двох душ, а іншій — темрява. Один був приречений нести всередині добро, радість, щастя, тепло, а другий — злість, ненависть, холод, страх. Втілення невинності, чистоти та бруду, пороку. Їх прозвали ангелами та демонами другого покоління. Іноді ще називають сейкандами або вансами — носителями половинки чужої душі. А божественних істот першого покоління прозвали примусами.