Глава 4

Квартира виявилася недалеко від центру міста – висока новобудова серед десятка близнючок, і варто було вийти назовні, як їх оточив потік людей. Пізній ранок ділового кварталу у всій красі: офісні костюми, зосереджені розмови на літніх терасах кафе, дзвінки телефонів і ланчі з колегами. Обличчя в усіх зосереджені, щоб ніхто не подумав, що вони тут прохолоджуються.

Туристів тут майже не водилося, і двоє дивно одягнених перехожих, що тягли за собою навряд чи повнолітнього хлопця, мали викликати щонайменше інтерес. Але на них ніхто не звертав уваги.

Адам зі здивуванням прочитав назву вулиці – лише кілька кварталів від лікарні. Вони опинилися не так далеко, як він побоювався, і до того ж залишилися в місті.

– А це не небезпечно, виходити, поки на мене полює псих із шаблею?

Новоспечений нефілім насилу встигав за широкими кроками нових знайомих, які лавірували в натовпі, немов риби у воді. Перехожі несвідомо поступалися дорогою їм обом, погляди людей ковзали по ангелах і, не помічаючи, спрямовувалися далі.

Як пояснив Ноа, це було щось на кшталт виборчого маскування: їх бачили, але обходили стороною, відчуваючи раптовий дискомфорт. Адаму куди більше діставалося від зустрічного потоку, щоб наздогнати напарників доводилося використовувати лікті й пхатися. Кількість відтоптаних ним ніг зростала у геометричній прогресії.

– Навпаки, – Ноа обернувся, й вкотре пригальмував, чекаючи підопічного.

Червонокоса маківка давно зникла попереду, Каїн йшов швидко і не озираючись назад. Грішний акулячим плавником розсікав натовп і пильно поглядав навколо, будь-якої миті готовий до нападу.

– Чим більше навколо людей – тим менший шанс відчути ангела чи нефіліма.

– Ви й це вмієте? Що ще в списку чарівних сил? – захекавшись, Адам вчепився в лікоть Ноа, втомившись боротися з натовпом. Пересуватися на буксирі виявилося набагато швидше, його магічної аури вистачило на двох.

– Ми відчуваємо вас. Не так сильно, як побратимів, але поклик ангельської крові не приховаєш.

– Тобто якщо поруч є ангел, то він тебе і мене відразу відчує?

– Зазвичай так. Але я, на відміну від тебе, можу приглушити свій «сигнал» і чорта з два мене знайдеш! А твоя аура легко губиться на тлі моєї величі.

Ноа жартівливо пограв м'язами й блиснув голлівудською посмішкою, що приголомшливо виглядала зі світлими пасмами, особливо якби вони були розчесаними. Якась дівчина із захопленням задивилась на нього, ледь не врізавшись у перехожого. Особиста аура Ноа виявилася сильніша за якісь там ангельські фокуси.

– Як тоді ховатися мені, якщо вас немає поруч?

– Переміщатися – найкращий варіант, щоб сховатися. Переміщатися людними місцями – єдиний варіант, щоб вижити, – Каїн так несподівано виринув за їхніми спинами, що Адам здригнувся і сахнувся вбік, викликавши мляву лайку перехожих. – Навколо чисто, можемо зупинитися десь тут.

Ноа з радісним вигуком озирнувся і потягнув їх до найближчої вивіски, не цікавлячись ні думкою супутників, ні місцевим меню. Головне – тут можна поїсти!

Заклад виявився забитим під зав'язку, але ангел хижо оглянув столики й впевнено попрямував до одного з них, де гості якраз закінчували обідати. Люди нервово озирались на нього, проте Ноа продовжував непорушною скелею нависати над ними та свердлячи нетерплячим поглядом. Здавалося, ще трохи, і він вихопить тарілку прямо з чужих рук і почне поїдати її вміст на очах приголомшених відвідувачів.

Квапливо проковтнувши залишки ланчу, жертви ангельського голоду буркнули недоброзичливе «Сідайте» і поспіхом пішли. Адам невпевнено висунув свій стілець, чомусь почуваючись винним. Ноа тріумфально подивився на супутників і помчав за їжею, повернувшись за рекордні п'ять хвилин.

– Безсумнівно, це найкращі круафани ф районі!

Ноа вп'явся зубами у здобич, не особливо переймаючись, що залишок фрази потонув у плямканні. З величезного круасана на тарілку капнув майонез, а щедра начинка загрозливо полізла в усі сторони. Слідуючи прикладу, Адам невпевнено куснув свою порцію. Від нервів трохи зводило живіт, але Ноа дійсно не помилився із закладом та замовленням. А враховуючи пропущену вечерю, одужуючий та зростаючий організм вимагав подвійної порції.

– Я думаю, тобі необхідно зустрітися із загоном, нагорі можуть бути в курсі того, що відбувається.

Каїн собі їжі не взяв, обмежившись чашкою крижаної кави, для різноманітності – з соком. Висока запотіла склянка виглядала дуже звабливо за такої спеки, і Ноа вже двічі отримав по руках, спробувавши на неї зазіхнути. Адам навпаки, поглядував на неї з легкою опаскою, не впевнений у сумісності апельсинів і кофеїну.

– А сам не хочеш зганяти нагору? – хитро примружився Ноа, отримавши черговий виразний погляд замість відповіді. – Жартую-жартую, я спробую щось розвідати.

– А нагорі це… на небі? – Адам з побоюванням покосився у вказаному напрямку, але доступ до небес перекривала сонцезахисна парасолька з червоним написом Coca-Cola.

– Технічно це як інший вимір. Тонший, духовний, якщо так можна сказати. До висоти він жодного відношення не має, але можеш спробувати пострибати, раптом зловиш прозфіння, – Ноа знову вгризся у свій сніданок, не бажаючи надовго відриватися від нього заради якихось розмов.