Душегубця

Яїр взяв мене за руку. Я не відчула ні холоду, ні тепла. Нічого. За мить відчуваю, як мою мертву шкіру стягує наче резинову перчатку. Як мені зрозуміло, саме так відбувається продаш душі. Це відчуття зникло швидко, як і з'явилося. Поки це відбувалося, я не дивилася на Яїра. Підводжу на нього погляд.

- Що тепер, Яїре? 

Він смихкув. Поглянув так, наче глузує з мене та повів.

- Зараз я Осія, і я передам тобі силу. Тільки не лякайся, трохи буде боляче, як комарик вкусить.

Чому він переназвався. Та це питання перестаор мене хвилювати, коли Осія взяв мою ліву руку і по ній пройшов струмінь електрисного току. Ось це дійсно стало боляче. Він не відпускав мене, що надавало ще більше болючих пульсацій. Я не могла кричати, рухаласся в нестерпних конвульсіях та руках лишалася нерухомою через міцне стискання Осії. Тепер я впала на коліна. Біль став приємним, а відчуття слабкості одразу переросло у впевненість та до жаги крові. Ліваєвої крові.

- Ходімо, час врятувати твого брата. - звернувся до мене, чи то Яїр, чи то Осія. 

Я рухалася за ним плавно, мої крила легко переносили мії дух, а мої оці несамовито шукали дім мого життя. Ми дісталися вчано, саме тоді, коли Лівай вийшов на нічний перекур. Гидота. Я вже збиралася накинутися на нього, але колега зупинив своєю міцною рукою.

- Ніченька добра, Ліваю! - Яїр вклонився йому. Вони, що знайомі?

- Не можу не погодитися! - озвався відчим. - Я бачу ти не сам. Як ти золотце?

Його погляд змусив мене лютувати, а мої крила нервово тріпотіли. Нехай вже Яїр-Осія дозволить йоиу вмазати.

- Так, її душа дуже смачна. 

Лівай втягнув трохи тютюнової отрути і елегантно випустив дим.

- Яка причина твого візиту, і чому твій господар не відповідає на мої молитви?

- Мушу тебе розчарувати, але Темнетона більше немає. Уявляєш, його перемогла якась шмаркачка з вищих богів, а згадав - донька Санвірла. Лівай отетерів від почутого.

- Здуріти, і хто тепер допоможе мені стани богом?

- Не сміши мене - чоловік саркастично засміявся та витер уявну сльозу. - Ти взагалі не гідних навіть його пальця. Тепер же, його місце займаю я.

- Не бреши! Ти всього лише його слуга, нікчемний ангел! - Лівай гарячково викинув свою сигарету, а залишок диму обходив його голову. 

Я зиркаю на цього "нікчемного ангела". Він в свою чергу мені всміхається.

- Дами перші. - він відійшов вбік, даючи мені зробити перший удар.

- Із задоволення. 

Мене не потрібно було вмовляти. Потрібно було зробити лише крок, і мій кулак вже відчув щелепу Лівая.  Він звісно впав, і в туж мить його шукали в мені жертву. Лівай перетворився на чотирикрилу істоту. Він теж ангел? Я теж полетіла до землі, ледь не зламавши собі щиколотку. Відчим б'є боляче.

- Смертне створіння, не заважай! - поки він це промовляв в повітрі між його рук з'явився меч. Я знову помру? Чому Яїр не допомагає? Лівай вже намахнувся проштрикнути мені грудну клітину. Я заплющила очі. Дурна смертна звичка, коли страшно. Коли вже мої очі були розплющені, наді мною стояв Яким. 

Він стояв впевнено, а його світлий спис прикривав наші тіла. 

Яким мовчки проштрикунув місце серця мого ворога списом. Лівай почав крихтіти і гарячково забирати зброю із своїх грудей. Яїр-Осія став позаду чотирикрилого Лівая.