Ангельські крила

Темна ніч

– І яким іменем я можу звертатися до тебе? – поцікавилася я. 

– Яке тобі до вподоби. – Відказав мені незнайомець. Він високим і у гарній формі. Очі сонні, але зацікавлені. 

– І що тобі потрібно, Яїре? 

– Я б хотів, щоб ти перестала сумувати. – почав він. Яїр присів поруч зі мною, ноги розтягнув на даху храму, а ріки схрестив на грудях.

Я насупилася. 

– З чого ти взяв, що мені сумно? 

– Дорогенька, мені добре вдається читати почуття людей. Їхні душі відкриті моєму оку. 

– І моя душа, на твою думку, сумує? 

– Давай блище до суті. Маю для тебе пропозицію, я даю тобі силу.

– І що ж я маю дати взамін? 

– А ти кмітлива. Як здогадалася?

Для повноцінного обміну, потрібно щось віддати.

– Молодець. Ти б віддала мені свою душу, ти б служила мені.

– Що ти верзеш? – я трохи відсунулася від нього. – Ти дійсно вважаєш, що я на таке погоджусь?

Яїр усміхнувся. 

– Я ще не завершив. Ти мені душу, я тобі силу. Це для того, щоб ти помстилася! Я ж бачу, тобі це дуже необхідно. 

– Як?... – перелякано запитала я.

– Я ж кажу, душі відкриті моєму оку. Ти злишся, ти ображена. І що тебе втішить?

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше