Ангельські крила
Яїр-Осія
Ми ще деякий час посиділи в тиші, мені цього не вистачало.
Яким підвівся та поглянув на мене.
- Вибач, мушу йти. Мене чекає господиня.
- Гарбузова чи що? - відповіла я. "Пресвяті боги, що я мелю?!"
- Дотепно, молодець. - легким смішком обдарував мене Яким, поправляючи свої рукава. - Бачу, тобі стає краще. Тут знову Яким має рацію. Давненько я не жартувала. - Моя господиня, це донька бога сонця Санвірла. Вона тільки вчиться, але вже багато подвигів на їх рахунку.
– Звучить круто.
Я знову повернулася до місяця.
– Побачимось, спокійної ночі. – Попрощався Яким, і пішов до входу храму. Пощастило дівчині з ангелом. Цікаво, коли я була жива, чи був у мене свій ангел. Обов'язково спитаю Якими на наступній зустрічі.
– Тобі потрібна допомога? – за моєю спиною почувся голос, глибокий. Я обернулася і побачила чоловіка. Він простягнув руку. – Давай знайомитися, мої імена Яїр-Осія. Я можу зарадити твоїм стражданням.
#3015 в Фентезі
Відредаговано: 13.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
