4

Ангеліна походила з бідної міської родини. Батько був вправним чоботарем, мати – звичайною прачкою. Обоє працювали в поті чола, від світанку до заходу сонця, однак зароблених грошей заледве вистачало, щоб прогодувати їхню численну сім’ю. Ангеліна як найстарша донька допомагала їм всім чим могла. Гляділа менших братиків і сестричок, розносила замовникам випраний одяг, слідкувала за порядком вдома. Коли дівчинці виповнилося дванадцять – трапилася жахлива трагедія. Повертаючись з міського ринку її мама потрапила під колеса карети поважного вельможі, любителя шаленої їзди. Отримані жінкою ушкодження виявилися настільки важкими, що сердешна незабаром померла. Відтоді голод зачастив до їхньої домівки. Батько старався з усіх сил забезпечити дітей, та не завжди це йому вдавалося. В таких важких обставинах Ангеліна була змушена шукати хоч якийсь підробіток. Деякий час дівчина займалася пранням, однак невдовзі їй вдалося влаштуватися покоївкою в одну заможну родину. Робота була нелегкою, однак платили за неї непогано, і це для юнки виявилося найголовнішим чинником.

Сім’я в яку потрапила юна Ангеліна хоч і була невеличкою, однак мала грандіозну кількість близьких та далеких родичів, щирих друзів і навіть просто знайомих. Не минало й тижня, щоб хтось з цих людей не навідувався до них в гості. Одні з’являлися лише на якусь урочисту подію, святкову вечерю чи гучний бал, інші затримувалися в домі на значно триваліший час. Одним з таких «довгожителів» виявився Іржі Чапек. Огрядний чолов’яга, що начебто служив комісаром в імператорській поштовій службі. Так це було чи ні дівчина не знала, її це не стосувалося і вона цим тоді не цікавилася. Покоївка просто виконувала свої обов’язки навіть не підозрюючи, що стала предметом уваги цього бородатого товстуна. Бідолаха й гадки не мала які життєві випробування на неї чекають в найближчому майбутньому.

Все відкрилося коли пан Чапек нарешті розпочав готуватися до від’їзду. Ангеліну покликали до кабінету господаря де вже знаходився й поштовий комісар. Тут хазяїн дому заявив дівчині, що ось цей його добрий друг хоче найняти її на роботу. Мовляв у нього, в сусідньому містечку, є важкохвора дружина, яка потребує постійного нагляду. А вона дівчина тямуща та працьовита, і легко справиться з цим завданням. На випадок згоди Ангеліні обіцяли такі великі гроші, що її братикам та сестричкам вистачило б на кілька місяців безтурботного існування. Після недовгих вагань вона прийняла пропозицію. Пан Чапек не обманув і відразу ж відсипав дівчині цілу жменю золотих дублонів. Через тиждень вони виїхали з міста, щоб ніколи більше туди не повернутися.

Те що справа нечиста Ангеліна почала здогадуватися вже на третій день їхньої подорожі. Великою несподіванкою для неї виявилося те, що в обіцяне сусіднє містечко вони чомусь не їдуть, а прямують просто в саму столицю імперії. Прибувши туди дівчина дізналася що ніякої хворої дружини у пана Чапека немає, а їй відведена зовсім інша роль, про яку раніше навіть і не згадувалося. Тепер вона повинна була стати компаньйонкою свого господаря і супроводжувати чоловіка у всіх його поїздках, під виглядом фальшивої племінниці. За таку нескладну роботу їй непогано платили вимагаючи лишень тримати язик за зубами та слухняно виконувати всі накази хазяїна.

Відірвана від рідної домівки, молода дівчина мала невеликий вибір. Слізне прохання відпустити її наштовхнулося на презирливу гримасу на бородатій фізіономії невблаганного товстуна. Перша і остання спроба втечі для неї закінчилася повною невдачею. Слуга пана Чапека виявився прекрасним нишпоркою. Він за лічені години віднайшли і силоміць приволік Ангеліну до її господаря. А потім було покарання. Ні, дівчину не били, над нею не знущалися фізично і не ображали морально. Її просто замкнули в невеликій скрині схожій на труну, такій вузькій що не було де й повернутися. Залишили одну в непроглядній темряві і повній тиші.

Скільки вона пролежала скоцюрбившись у цій своєрідній в’язниці Ангеліна не відає і досі. Однак навіть тепер з жахом згадує все що тоді пережила. Спершу почав дошкуляти біль у всьому тілі. Засудомили ноги і руки, затерпнули плечі, гострими голками заштрикало в попереку. Потім прийшло відчуття спраги та голоду. В животі жалібно забурчало, а в горлі все пересохло. Але це були дрібниці в порівнянні з тою панікою, що зростала в її душі з кожною хвилиною проведеною в скрині. Вона була наче той павук, що крадькома прокравшись в свідомість дівчини взялася вміло обплутувати думки бідолашної жертви своєю липкою павутиною страху.

Пан Чапек вже мабуть поїхав кудись по свої справах геть забувши про неї… Ніхто і ніколи тепер не випустить її звідси, тож вона приречена залишатися замкненою в скрині до свого скону… Їй не судилося більше побачити сонячного світла, адже незабаром на неї чекає неминуча смерть… Вона загине в муках та стражданнях від нестерпного голоду та спраги… А можливо просто не вистачить повітря і тоді кінець настане швидко, від задухи…    

 Від всього цього серце в грудях у Ангеліни тривожно стискалося і тріпотіло, подих був схвильований та прискорений, в голові паморочитися від усвідомлення неминучого лиха. Вона голосно кричала, благала пощади, гірко плакала. Знову волала з усіх сил, прохала допомоги, плакала від власного безсилля… І так тривало допоки не зірвала голос та не закінчилися сльози. І тут раптом з’явилися Вони.

Ледь чутне шепотіння несподівано долинуло до вух Ангеліни. Дівчина стрепенулася, намагаючись збагнути, що це – справжня реальність, чи вибрики її хворобливої уяви. Напруживши слух вона розрізнила два неприємні, різкі голоси, схожі на вороняче каркання. Вони наче про щось сперечалися на незрозумілій мові. Незабаром до сварки приєднався третій голос і сварка швидко перетворилася на бурхливу лайку. Все це було так моторошно і химерно, що бідолашна полонянка заціпеніла від жахливої думки – вона збожеволіла.