На березі моря сиділа група підлітків. Серед яких був Максиміліан, цей хлопець з іноземним ім'ям завжди був в компанії друзів та посміхався. Коли сонце зайшло за горизонт і виглянув прекрасний білий місяць, Який освічував дорогу у воді. І раптом на горі Макс (як його ім'я скорочували друзі) побачив дівчину в білій сукні. Вона світилась немов сонце, Манила як місяць, і була не вловний як зірка в далекому космосі.
- Макс! Ти куди?!- Закричали друзі хлопцю в слід.
* Чому мене до неї так тягне? Хто вона?
Вибігши на гору лише з однією метою врешті дізнатись ім'я незнайомки.
*Я не можу знов тебе втратити! Вперше за 3 роки я знов тебе побачив!
Перша їхня зустріч була коли Макс святкував своїх 18 років. На цьому самому березі. Вони говорили, про все Але імен одне одного не дізнались. А все що вони знали про одне одного це те що через 1 рік вони зустрінуця Як що... як що ні в кого з них не буде партнера. На наступний рік в Макса уже було багато друзів і він позабув про дівчину з берега. Доки не побачив її коли та бігла в нікуди...
* Та дівчина! Це і є причина чому саме тут я хотів рік назад святкувати своє наступний день народження.
Він біг, але не зумів наздогнати. І ось що трапилось тієї ночі
#8739 в Любовні романи
#2083 в Короткий любовний роман
#357 в Любовна фантастика
Відредаговано: 28.06.2022