продовження

Однієї неділі  Ганна, дивлячись на Оксану, запитала:

-- Ти на якому місяці?

-- На Венері я,  Місяць то близько, -- огризнулася Оксана.

-- Ой, та ти ще дурніша, ніж я думала. Ти що не знаєш, що вагітна? То ти й справді не знаєш? Боже, милий! -- Ганна від здивування аж знітилася, не знаходячи слів. -- Ой, лишенько! Коли в тебе останній раз були критичні дні? Ти пам’ятаєш?

-- Чого ти причепилася, якраз два тижні, як були.

--  Не вірю. Давай купимо тест на вагітність. Сходи до лікаря, бо ти дуже змінилася. Щось з тобою не те, дівчино. І що -  цикл нормальний? Нічого тебе не насторожує? -- Ганна сипала запитаннями й сипала.

-- А тобі,  що до того? 

-- Оксано, не дурій. Я тобі не ворог,  інколи сердита на вас бездумних, то не від зла -- переживаю  за дурних дівок. Своїх вдома маю, тому й хвилююся, як мама, й за вас, бо  ви далеко від дому. 

Оксана зайшла до аптеки й купила тест на вагітність.

-- Ось зараз вдома зроблю, щоб заспокоїти тебе.

-- То для тебе треба, -- засміялася Ганна.

Вдома зробила тест.

Дві поділки! Це помилка, не може бути, ніяк не може бути.  Але наступний тест видав такий же результат. 

-- Чорт, що робити? Як же тепер?

Оксана подзвонила до Саверіо, але абонент був поза зоною, або телефон вимкнено. 

-- Мабуть, працює.

Вона ще кілька разів набирала його номер, але гудки обривалися. Без сумніву, телефон було вимкнено. 

-- Дивно.

Проте нічого дивного, вона на своїй роботі не мала часу до розмов, а ввечері Саверіо дзвонив завжди. Це якось так вже повелося ще від початку їхнього знайомства. Обох це влаштовувало.  Сьогодні він був їй конче необхідний, а зв’язку не було. Оксана стримувалася, щоб не плакати. 

Саверіо подзвонив наступного  дня.

-- Що сталося ? Я дуже зайнятий, роботи валом, ніколи вгору глянути. Сьогодні не зможу приїхати, побачимося, як розгребуся  тут з усім, потім подзвоню, не сумуй. 

Оксана хотіла щось сказати, але в слухавці вже тривогою били короткі гудки.  Час не йшов, час летів, а Саверіо не приходив і не дзвонив. Оксана записалася на прийом до гінеколога.

-- Вітаю, ви вагітні вже майже  три місяці. Необхідно здати всі аналізи і пройти огляд у решти лікарів, стати на облік. -- радила лікарка Оксані. 

-- Три, це багато? Ще можна зробити щось?

-- Ви не хочете дитини?

-- Я... я не знаю… Мій друг ще не знає про мою вагітність. 

-- Ви не заміжня? 

-- Ні, ми зустрічаємось. Але ми збиралися поженитися.

Лікарка з сумом подивилася на Оксану.

-- Він італієць?

--Так, ми разом вже майже два роки.

-- Тоді чому вас це хвилює? Наші чоловіки люблять дітей. І може це буде поштовхом до одруження. Ви йому скажіть, все буде добре. А про аборт вже пізно думати,  термін завеликий.

-- В мене були місячні, правда небагато, але я приймала протизаплідні і не хвилювалася, -- Оксана ще не могла отямитися.

-- На жаль, немає  стопроцентного захисту, бувають винятки. Якраз з вами й стався той самий випадок --  один процент з тисячі. Прошу вас не хвилюватися -- діти то велике щастя. Знаєте, як багато благополучних сімейних пар хочуть мати дітей і не можуть.   Багато жінок мріє почути слово “мама”, відчути тепло дитячих рук і спіймати сонячний усміх своєї дитини. А у вас все це буде, хіба можна нехтувати таким дарунком долі? Все буде добре, ось побачите.

Лікарка обійняла Оксану за спину і повела до виходу.

-- Приходьте ставати на облік. Я на вас чекаю.

Саверіо з’явився за кілька днів. Він був якийсь злий та невдоволений, одразу накинувся на Оксану:

-- Ти чого це мені роздзвонилася?  У нас з тобою домовленість, що тобі дзвоню я. Що тут не ясно? На роботі не можу відповідати, а ти як здуріла, не перестаєш наярювати. Яка така необхідність, що такого супер важливе сталося, що ти не можеш почекати?

-- В мене є для тебе важлива новина. -- Оксана перевела подих і подивилася йому прямо в вічі. -- Я вагітна.

-- О чорт, ще бракувало тільки цього. Ти що не приймала пігулки? Як таке могло статися? 

-- Приймала я все, але бувають винятки і я в нього потрапила. Що будемо робити? 

-- Ти знаєш, жінки всі  знають, що робити в таких ситуаціях. Чого ти мене питаєш? 

Слова жорстокі й холодні падали камінням в її душу. Їй стало зле, але вона втрималася, щоб  не кричати, щоб не завити від болю. 

-- Я не можу вбити цю дитину. Це наша дитина, як ти не розумієш!  В мене вже великий строк і аборт робити не можна.

-- Мені байдуже, як ти вирішиш цю проблему, вона твоя, а я тут ні до чого.  Я не хочу дітей і не обіцяв тобі нічого. Думав, що відпочину тут, але бачу, що треба їхати додому. 

Саверіо повернувся, щоб йти геть.

-- Ти не можеш бути осторонь, бо це твоя дитина. Це твій син чи може донька, як ти можеш бути таким черствим та байдужим? Саверіо, це серйозно, це наша дитина. Ти не можеш так зі мною вчинити. Що я буду  робити сама з дитиною? Ти не маєш права залишити мене зараз, коли потрібна твоя допомога.

-- Тобі треба грошей, я дам, але позбався дитини якнайшвидше. Ось і все що можу тобі сказати.

Він порився в кишенях, витягнув гроші, залишив їх на столі і  вийшов з квартири. 

Оксана ще не вірила, що він пішов. В неї жевріла надія, що Саверіо передумає і повернеться. Але цього не сталося. Залишалося довбати головою в стінку, вити, кричати, щось робити, щось придумати… Оксана подзвонила   подрузі, та не забарилася приїхати. Вислухавши Оксану, сказала :

-- Оксано, така твоя доля. Дитину виростиш  сама. Ти не перша й не остання. Такий твій хрест. Але ти не панікуй, якщо треба, я допоможу. В Італії ростити дитину легше, ніж у нас. Тут все безплатно:  і народжують, і лікують, і допомагають. Речей тобі нанесемо, мало не видасться. Знаєш, скільки я всього додому висилаю, там мама роздає по родині. Тепер матимем свою дитину, “не дрейфь”, все буде добре.