Вір у диво

   Оксана любить свою роботу. Їй подобається її казковий магазин. Тут жінці трохи легше. І, хоч вона не має власних дітей, зате, її люблять не її діти. І діти справді її люблять. Дехто просто заходив поговорити. Вона з радістю слухала дитячі розповіді і просила заходити ще. Вона могла б просто сидіти вдома і найняти продавця, але не хотіла. Робота заповняла пустоту, яка була в її серці.

   Напередодні свят завжди було багато маленьких і великих клієнтів, але сьогодні було дуже холодно, тому під вечір людей було менше. Оксана зробила собі кави і спостерігала за перехожими крізь вікно. Її увагу привернула Лара, яка з пониклою головою йшла вулицею. За 15 хвилин вона буде знову йти цією ж дорогою, але з донькою. Оксана згадала очі маленької Софійки і ясно зрозуміла, що треба робити. Часу думати не було, але вона й не хотіла думати. Вона поставила каву на стіл і вибігла на двір покликати жінку.

   Лара просто йшла, не помічаючи нікого. Вона підвела доньку. Не виконала обіцянку, хоч і хотіла цього понад усе. Вона аж ніяк не очікувала, що саме її гукає Оксана. 

   Гаряча кава повернула Лару до життя. Ароматний напій ковток за ковтком давав їй тепло, якого так не вистачало.

— Я Оксана. Ми зустрічалися кілька днів тому, – сказала вона Ларі, коли та зробила кілька ковтків.

— Так, пам'ятаю. Моя Софійка в захваті від вашої ляльки.

— Я вас затримала, дуже поспішаєте?

— Насправді, ще є кілька хвилин. Іду за Софійкою в садок, дякую вам за гарячу каву, — сказала, відпиваючи щедру порцію кави.

— Ви виглядаєте засмученою? Щось сталося?

— Просто сьогодні невдалий день от і все. Але нічого, скоро Різдво, варто відпустити всі образи та розчарування, щоб це свято було світлим. Софійка обожнює Різдво. 

— Я дуже сподіваюся, що зможу зробити його кращим.

   Оксана встала і підійшла до вітрини. Взяла ляльку і загорнула її, подаючи Ларі.

— Це подарунок для вашої доньки. Я знаю, як вона мрія про цю ляльку. У мене немає власної доньки, хоча я дуже її хочу. Я не можу здійснити власну мрію, але допоможу здійснити Софійчину.

   Лара не могла говорити нічого декілька секунд, але згодом сказала:

— Я вам щиро вдячна, але це дуже дорогий подарунок, я не можу його прийняти.

— Це подарунок не від мене. Це від янгола.

…...

   Інколи люди думають, що здатні робити добро. Дехто робить це напоказ, а хтось навпаки, приховано від усіх. Та, насправді, добрими є не ми самі, а саме янголи роблять нас такими. Бо добро, яке зароджується в серці - це частинка Бога, що живе у наших душах. Якщо ти зробив добре діло, ти був обраний для цього Богом. Саме Він послав частинку світла в твоє серце через янгола, який непомітно для тебе проніс його у саму душу.

###

   Ніч перед Різдвом завжди особлива. Є в ній щось чудесне. Щось таке, що змушує людей вірити у диво. Все тому, що серед пухнастого снігу, що злітає з високого неба, в ньому кружляють і маленькі янголи. Вони здійснюють бажання лише тих, хто у них по справжньому вірить.

   Софійка сиділа на ліжку, стискаючи в руках фігурку ангела. Вона часто говорила із ним, відколи Оксана подарувала їй його. Вона розказала йому про Емілію, про те, яка вона гарна і як вона мріє колись мати ту ляльку. Про маму Лару, яка багато працює і як вона її любить.

   До кімнати зайшла Лара, сіла поруч і, обійнявши малу, тихо сказала:

—  Ти знаєш, яка сьогодні ніч?

— Так, завтра Різдво. Таке чудове свято.

— І що це означає?

— Те, що в цей день народився Спаситель усіх людей і ангели співали йому хвалу.

— Це правда, доню.

— А ти знаєш, що ще вміють робити ангели?

— Так, – захопливо сказала Софійка. — Вони можуть здійснювати бажання.

—  А ти вже загадала бажання?

— Звісно.

— Знаєш, до мене минулого вечора прилітав ангел і дещо сказав.

— Справжній ангел?

— Так, справжній ангел, такий же, як і твоя фігурка. Він сказав, що здійснить твоє бажання. Тож хутчіше біжи до ялинки, глянь, що він там залишив для тебе.

   Софійка швидко підвелася і побігла в сусідню кімнату. Там, під ялинкою, лежала велика коробка. Дівчинка почала швидко розпаковувати її і, коли звідти показались локони, Софійка вже точно знала, що всередині. Емілія, це ж Емілія! Оксана мала слушність, анголи дійсно існують. 

   Дитячій радості не було меж. Мала вже і не вірила, що отримає ту ляльку, але вона вірила у ангелів, які вміють здійснювати бажання.

                                  ........

   Оксана була щасливою того вечора. Вперше, за багато років, вона відчула тепло, яке заповнило її серце. Там вже немає порожнечі, тільки спокій. Всередині назріло прощення. Гнів, який стільки років давив її, почав відступати. Гарячий камін зігрівав її руки, а обійми коханого давали сил. Вона ще не знає, що за два тижні ось так знову, сидячи перед каміном в обіймах чоловіка, вона дізнається про справжнє диво. Кожного місяця Оксана робить тест на вагітність, сподіваючись дива. І новорічний ангел не обминув і її. Тож, пролетівши поряд з Оксаною, він не тільки вселив добро в її серце, але й дав життя всередині неї. Використаний тест, на який Оксана безнадійно дивилася, як зазвичай, знайде її чоловік. Там він побачить дві смужки. Звісно, Оксана зробить ще один, а потім і ще один. Поки згодом не збагне, що те, що вона бачить, не якесь примарне диво. А дивна реальність. І, зрештою, вони сядуть біля каміна, міцно обійнявшись, смакуючи щастя.

   Щасливий збіг, що не жива лялька подарувала життя справжній? Не думаю. 

   Маленький ангел часто не в змозі пробратися туди, де панує непрощення. Але він може допомогти його подолати. Зло перемагається лише добром. Темрява зникає, коли приходить світло. Віра завжди сильніша від безнадії. Тому вірити варто навіть в хвилини безнадійності.