Глава 3: Усе моє життя - брехня

Коли Джо із новими знайомими дійшли до її будинку,то всі завмерли від жаху. Дівчина закричала. Її будинок – палав. Вона кричала крізь сльози:

- Мама! О ні,моя мати! Мама!

І тут хтось підійшов і обійняв її. Вона подумала ,що це Енді. Коли вона пригорнулась до хлопця,вона зрозуміла – це не її друг. Джо підняла голову і побачила,що її обнімає Кріс. Від здивування вона навіть на мить забула про те,що її домівка горить. Але прийшла до тями,коли почула,як кричить Енді. І вона подивилась у ту ж сторону ,яку дивився друг і побачила те,що бачить він. До них наближався монстр. Він був велетенським,з щупальцями по всьому тілу,з короткими ногами і довгими руками,на кінцях яких були довгі кігті. З пащі монстра показувались багацько гострих зубів. Алексіс закричала:

• Нік,відкривай портал!

Хлопець сказав щось на латині і змахнув рукою. Перед ними з’явилась чорна діра. Алексіс схопила за руку Енді та затягнула його туди,потім зайшов Ніколас. Останніми потрапили туди Джо та Кріс. Хлопець йшов останнім і монстр його зачепив кігтями.

Джо перелякалась за хлопця так сильно,що її сили почали проявлятись. Вона не очікувала ,що може робити такі речі. Вона просто його тримала на руках,сидячи на траві. Джорджія не звернула уваги на те куди потрапила. Усі дивились, як плече Кріса заживало. Хлопець почав приходити до тями, і коли побачив над собою лише Джо усміхнувся і сказав:

• Я знав ,що у тебе є сили! Я був впевнений ,що ти не звичайна! І для мене ти особлива,я це зразу зрозумів!

Сказавши це він поринув у сон. Його плече зажило,але отрута залишився у крові. Йому снилось,як він рятує Джо,а вона його.

Коли Кріс відключився його підняли хлопці. Енді не був дуже радий ,тому що вони тут,Джо не розуміла чому. Усю дорогу Крістіан бормотав щось, переважно ім’я Джо і від цього дуже бісилась Алексіс,а Джорджії було приємно.

Вони йшли лісом. Дівчина сумнівалась ,що вони знайдуть який будинок. Але десь через пів години показався великий будинок,дуже похожий на дім самої Джо. Він був схожий на міні замок. Енді запитав чий це будинок і Алексіс сказала,що їхньої сім’ї.

Коли вони зайшли у дім ,то Джо була вражена інтер’єром. Будинок родини Темберлі( це прізвище Алексіс та Ніколаса) усередині був просто шикарний і вишуканий. Будинок нагадував дівчині про те, що її домівка згоріла і її мати,можливо, разом з ним. Було таке враження ,що вони перенеслися у XVIII століття. Повсюди були колони,які прикрашали квіти(мабуть, чарівні,бо дівчина їх не бачила до того). На вітражах були зображені люди,які борються з різними монстрами та іншими людьми. Стіни були завішані портретами родини Темберлі та звичайними картинами. Джо перед ними завмерла на декілька секунд,але прийшла до тями згадавши про пораненого Кріса.

Хлопець мичав від болю,і чомусь весь час повторяв два імені: Джо та Джонатан. Джорджія не знала хто такий Джонатан,але як потім вияснилось – це батько Крістіана. Джонатан Дермер – помер два роки тому. Його вбив Валентин,але чому ніхто не розумів. Кріс важко пережив смерть батька,адже матері він не знав. Мити хлопця – Елеонора померла при родах,і хлопець винив себе у її смерті. Він був першою дитиною у сім’ї та єдиною,батько більше не одружувався. Вони з сином так і жили сімнадцять років самі,доки Джонатан не помер. Після смерті батька хлопець жив сам. Йому допомагали батьки Алексіс і Ніколаса,бо були близькими друзями його батька та й хлопця було шкода,в сімнадцять залишитися круглою сиротою. Зараз уже хлопцю дев’ятнадцять і він любить згадувати батька.

Крістіан – високий на зріст,худощавий із білявим волоссям з відтінком русого,яке було по лопатки. У нього були чистого кольору сірі очі,які гармонійно доповнювали усю картину його образу. Як і в першу зустріч(на думку дівчини, сталась вона у її сні) вона продовжувала думати, що він ідеальний. Але вона помилялась Кріс – не був таким не винним як здавалося. Він міг запросто вбити монстра чи людину. Він ще розчарує своїх близьких у майбутньому.

Не дивлячись на усі недоліки ,всі хто знав хлопця возвеличували його. Джо не зрозуміла ,чому Енді Кріс зразу не сподобався. Про це Джо дізнається пізніше. Алексіс не була в захваті від дівчини. Тому почала її у всьому звинувачувати:

• Це ти у всьому винна! – закричала брюнетка і показувала пальцем на Джо.

• Я? – здивовано запитала дівчина. – І у чому я ж винна?

• У тому ,що Кріс поранений!

• Хочу тобі нагадати,мій будинок згорів і я не хотіла такого. А мама… - сказала Джо і притихла на мить, а потім додала: – Я навіть не знаю чи жива вона!

• Алексіс чому ти кричиш на дівчину? – запитав Нік.

• Бо вона у всьому винна! – закричала дівчина. – Вона у всьому винна!

• Я впевнений вона не хотіла такого. А Кріса я зараз зцілю! – спокійно сказав хлопець і додав: – З ним усе буде гаразд.

Сказавши це хлопець узявся до роботи. Він щось шепотів над тілом хлопця і розводив руками над ним. Алексіс повела Енді на кухню чимось нагодувати, Джо теж хотіла їсти,але не покинула хлопця. До того ж їй було цікаво,що робить Ніколас.

Алексіс сказала ,що батьки поїхали на зібрання і залишили їх самих. Якби були Ребекка і Крістофер(так називались батьки Алексіс та Ніка), то хлопець б одразу поправився. Збори зібрали через Валентина Гепстера.

Валентин Гепстер – злий чаклун. Він недавно перейшов на чорну магію(перед тим як вбив батька Кріса),кажуть до того чоловік був прекрасни білим чаклуном. Він став лихим ,бо його не хотіли вибрати головним магом. Джо щастило ще його не бачити.

Із своїх думок дівчину вивів знайомий голос. До неї звертався Енді:

• Джо…. Ей Джо! Ти мене чуєш?

• О,так. Що ти хотів? – запитала дівчина.

• Тобі треба поїсти! Ти якась дуже бліда! – стурбовано сказав хлопець.