Ян повертається додому .Лягає спати .
-Привіт друже -звиртається до Яна Старший
-Привіт
-Готовий зробити щасливим останню душу
-Так ,а кто він ?
-Це ти
Ян дивиться назад і бачить дущі ,яких він зробив щасливими .
-Поверни тіло Ніку і я стану щасливим
-Як скажеш -посміхнувся Старший
Пройшло 5 років .
За цей час життя героїв змінилось .Ян нарешті став людиною і повернувся до своїх друзів . Лілі і Нік почали зустрічатися.А Ян разом із ними збирався на весілля .
-Так все ж таки Влад і Міла збираються одружуватися ?-спитала Марія
-Так -відповів Ян -і скоро в них з’явиться дитина .
-Я рада за них
-Я теж
Пройшла неділя .
День весілля .
Влад ходив туди сюди від хвилювання.
-Не хвилюйся Влад -намагався підтримати друга Нік -Все буде добре
-Дякую за підтримку -нервово посміхнувся Влад
Подивившись на цю посмішку Нік зрозумів , підтримка це не його .
-Пора виходити -сказав Ян
Влад вийшов і встав біля алтарю .
Він дивився вперед .Наречена вже йшла до нього .Біла сукня красиво падала на підлогу.Легеий макіяж підкреслював всю її природню красу .Фата розвивалась на вітру .І здавалось ,що йде янгол .Букет з білих тюльпанів вона нервово тримала в руках .
Влад затаїв дихання . Наречена підішла до нього і вони поклялися в вірності.
-Ну як дізнався що таке щастя ?-спитав Старший у Яна
-Так -посміхнувся той -Щастя для кожного різне .В когось це сім’я ,яка радісно зустрічає тебе в затишному будинку .Для когось -періг від дорогої людини .В когось друг ,який підтримає тебе .Хтось щасливий коли просто розмовляє з кимось про своє .Щастя це квіти ,діаманти ,посмішка близької людини ,яка красивіша за любі діаманти ,солодощі ,прогулянка по саду ,сидіння біля каміну в осінню погоду .Для мене щастя це бути з моїми близькими .Бачити їхні посмішки .Чути їхній сміх .І знати що вони щасливі .Бажаю кожній людині знайти своє щастя!