Глава 7 Щастя -побачити посмішку сестри

Ян прогулювавшись по вулиці знову зустрічає дівчину привида .

-Ви передали лист моїй сестрі  

-Вибач ,але я не знаю де вона знаходиться  

-Я допоможу тобі  

-Добре ,але спочатку мені треба зробити одну справу .

Ян подивився в блокнот і натиснув на ім’я .Він залишився на місці .

-Значить ти моя наступна душа -сказав він про себе  

-Добре покажи мені те місце  

Дівчина -привид  відвила його до своєї могили .

-Вона завжди приходить сюди  

Ян залишився чекати . Ближче до вечора він побачив жінку двадцяти п’яти років .Вона висока ,з короткими чорними волосами і чорними очима .Вона поклала на самотню могилу квіти і впала на коліна .

-Передай їй записку -сказала привид  

Ян підійшов до жінки і сказав  

-Ваша сестра просила передати -і дав їй записку  

Жінка (яку привид називала Марія ) відкрила з тримтячими руками записку .Прочитавши її не один раз вона побіжала до Яна .Вціпившись в його рукава вона крізь сльози проричала  

-Як ви смієте дурити мене -в очах змішалась злість і біль  

-Я вас не обманію -нерозуміючи с чого вона так розізлилась ,сказав Ян  

-Моя сестра не могла такого написати -не відпускаючи Яна сказала Марія-моя сестра Ліза... -сказавши це жінка заплакала  

Ян поддивився на  Лізу та подивилась на нього .

-Я теж не розумію -здивувалась Ліза

-Може тоді сама все їй розкажиш ?

-А я можу ?

-Я спробую тобі допомогти  

Ян обійняв Марію і сказав  

-Тоді нехай вона сама вам розкаже -м’яко сказав він  

-Ви знущаетесь надімною -крізь зуби сказала жінка  

- Ні ,подивіться назад  

Марія повернулась і побачила свою сестру .  

-Ліза -здивувалась дівчина  

-Так це я -посміхнулась та  

-Але як ...

-Не це зараз важливо -перебила її Ліза -я повторюсь ,сестра ти не винна  

-Але я була поруч і нічого не зробила  

-Я помера ,бо скоштувала то печево коли тебе не було поруч -Ліза ледь стримувала сльози -ти не винна ,люба сестра .

Марія впала на землю і стала плакати .Ліза ніжно обійняла її .

-Продовжуй писати -обіймаючи сестру казала вона - пам’ятаеш ,як я любила слухати твої казки ?

-Але як я можу ?

-Я хочу щоб ти була щаслива -Ліза не витримала і  заплакалакала -посміхнись сетричка  

Марія крізь сльози посміхалась до тих пір  поки сестра не зникла .

-Дякую вам -повернулась вона до Яна  

-Я рад що зміг вам допомогти -він ніжно витрір сльози на щоках Марії.