Глава 2

Як? Як таке можливо в мене крила, це може значити що я ангел? Чи демон? Так у ангелів білі крила, а у демонів по ідеї чорні. А в мене одне біле а друге чорне. Добре з цим розберемося пізніше, а з волоссям тоді, що коли воно так виросло, що можна землю замітати, та що ж тут коїться врешті решт.
Порозглядавши себе до схочу, я почала оглядатись навколо і переді мною виникла стежка, яка вела в ліс. Досі не можу повірити що це все наяву, або я зійшла з розуму. Скоріше за все друге ніж перше. 
Тож я попрямувала стежкою в ліс, коли я увійшла то побачила різних тварин схожих чимось з реальними. Точно мухоморів об'їлася. Я декілька раз терла очі, але тварини не мінялись. До мене підійшло дещо схоже створіння на оленятко, але в нього очі були неприродного рожевого кольору, це виглядало дивно і мило в одночас. Воно почало тертися об мене, та йти далі по стежці. Спочатку я не розуміла чого він хоче, та коли воно проходило кілька кроків, та оглядались на мене, я ніби відчула що воно приведе мене до того що мені зможе допомогти. 
 Довірившись "оленятку" йшла за ним. Розгладавши неймовірні дерева та  острови які плавали в небі, це виглядало дивовижно і я все більше не вірила в те що бачила. 
 Ліс ставав все рідшим і рідшим. В далині я побачила якісь маленькі будиночки, як тільки ми почали підходити блище, "оленя" зупинилось та почало штовхати мене в спину, ніби кажучи що моя ціль там. 
 —Спасибі тобі, маленький—усміхнувшись гладила його.
 Далі я попрямувала, до тих будиночків. Там я побачила людей, але в них не було к. Здалеку я бачила велику споруду яка нагадувала замок, тому я вирішила що саме туди мені потрібно 
  Коли я йшла по вулиці всі люди оглядатись на мене, їхні погляди були спрямовані на мої крила, це було не дуже приємно, хотілось їх сховати. Замість того я гордо підняла голову і йшла до своєї цілі. 
 Як тільки я підійшла до дверей вони зразу відчинились. І переді мною виник чоловік літнього віку, в нього була довга сива борода, а його очі здавались мені най добрішими в цілому світі.
 —Чим можу допомогти дитя моє?— з ласкавою посмішкою сказав чоловік
 —Ви би змогли сказати хто я?—з надією в очах сказала я— Мене вбили і я потрапила сюди, ще й крила появились.
 В той момент коли я промовила ті слова в чоловіка чуть очі з орбіт не повилітали. Без жодних слів він взяв мене за руку і повів кудись по коридору, я нічого не казала та не пручалась, я вирішила йому довіритись.
 Ми дойшли до ще одних дверей тоді чоловік постукав, та двері зновуш відчинились. Та що в них за двері такі, які відчиняються зразу як постукаєш. 
 Коли двері відчинились переднами був сад, з різноманітними деревами та квітами. Тоді я побачила дівчину з розкішними білими крилами, та її довге світле волосся виблискувало ніби золото. Вона обернулась і наші погляди зійшлись.
 —Підійди до мене—сказала вона ледь чутним голосом 
 Я підійшла до неї, тоді вона заглянула в мої очі. Очі цієї дівчини ніби проникали в мене, вона ніби щось шукала в моїй душі. Вона різко відійшла від мене, вона подивилась на мене з якимось страхом в очах
 — Селена, що ти побачила?—грубим голосом спитався чоловік.
 —Ввво..на—дівчина трусилась, а її очі прям випромінювали жах від побаченого—Ааа..ннгее..л...і..д.дде..ммон
 —Але ж це не можливо. І заспокойся вже!! —сказав той, а дівчина зробила пару вдохів та видохів і ниби то привела себе в норму 
 —Ви можете пояснити мені що відбувається?—стиснувшо кулаки сказала я 
 Чоловік вагався казати мені чи ні, але все ж почав:
 —Дві тисячі років тому люди після смерті перероджувались, або ставали недо ангелами, недо демонами—чоловік подивився на мене, а я з не розумінням в очах дала йому зрозуміти щоб він продовжував—Тих людей називали Непризнаними тоді ми їх відправляли в школу там де вчаться ангели, демони, та непризнані. Після закінчення навчання непризнаних сортували, хто ким буде в подальшому, ангелом чи демоном. Пізніше був переворот, багато хто з ангелів та демонів загинув.
 —А що це за переворот такий?
 —Дитя що родилось від союзу ангела і демона, в той час це було заборонено. Батьки того дитятка приховували це, але з часом правда відкрилась, дитину забрали жриці, а батьків вигнали з небес та відправили на землю. Душу дитини розділили на дві частини на темну та на світлу, світлу виховувала жриця ангел—чоловік подивився на Селену—, а темну жриця демон. І жили ті душі до їхнього повноліття, тоді жриця демон почала направляти темну душу до світлої і душі об'єднались ніхто не признавав його і почалась війна хлопець бажав смерті всім ангелам та демонам які не приєднались до нього, але хлопця вбила одна непризнана і заключила контракт з Богом щоб союз ангела і демона був дозволений. Після перевороту непризнаних так більше і не з'являлись
 —Тобто ви хочете сказати що я непризнана?
 —В деякому роді так, але не повністю. Ми знаємо хто ти, ти ангел і демон, тобто ти можеш вибрати сторону якій будеш себе відносити, але ти всеодно будеш лишатися ангелом і демоном.
 —Добре добре зрозуміла я—той дід мені вже надоїв—Значить я піду в школу?
 —Ні, школи тепер не існує, але є академія. Запам'ятай ніхто не має знати хто ти.
 —Чому?—підозріло
 —Тому що ти перша непризнана за дві тисячі років, плюс ми маємо скрити що ти ангел і демон 
 —А навіщо скривати?—ну точно не все мені розказав
 —В анадемії є лишні очі які захочуть заполучити тебе для своїх дослідів, наприклад демони—чоловік аж скривився від огиди, а очі з добрих перетворились в жорстокі— вони гидкі створіння, не приближайся до них ангелятко.
 Не буду я йому вірити серцем чую.
 —Але є одна проблемка—сказав він. 
 —Яка?
 —Твої крила— відповіла вже спокійно Селена.
 —Це через те що вони різного кольору?
 —Так. Селена ти можеш їх скрити?
 —Можу.
 Тоді дівчина стала заду мене, та доторкнулась до чорного крила і воно в мить стало білим.
 —Ти станеш новим ангелом.
 —Це як новим?—вигнувши брову спитала я.
 —Ангели можуть з'являтись від добрих діянь людей і ти будеш одною з таких.
 —А демони також так можуть?
 —Так в них це частіше виходить так як люди роблять більше поганих дій ніж хлроших—сумно сказав чоловік—Тепер ти будеш Адель, адже ім'я Соня не підходить для небес, ще я зараз пришлю ангела за тобою він допоможе тобі освоїтися в академії
 —Добре 
 Через декілька секунд переді мною з'явився юнак, з русявим волоссям та темно синіми очима. Я налякалась від такого неочікуваного проявлення хлопця, та зробила пару кроків назад і зашпотавшись об плаття почала падати назад. Хлопець миттєво зреагував та зловив мене за талію.
 —Пробач я не хотів тебе налякати. Ти як? Все нормально?—перебігаючи по мені очима птав він.
 По ньому видно що сам він теж нплякався, це виглядало мило.
 —Так, все добре—відповіла я та усміхнулась з усією ніжністю яка в мене була.
 —Мене звуть Максиміліан, але можеш звати мене просто Макс—також з усмішкою сказав він. 
 —А мене Со...Аадель—чуть не проговорилась.
 —Зрозумів, Аадель—ми обоє посміялись і він мене відпустив. 
 Поки дід вводив його в курс діла, Селена дала мені мішечок з якимось піском і сказала сипати раз в тиждень на крило щоб воно знову не стало чорним. Та повторювала мені щоб я нікому не довіряла і не видала свій секрет, я пообіцяла що все буде добре і заспокоїла її.
 —Ну що полетіли?—обнявши мене за талію спитав він
 Не встигла я ще нічого сказати як ми опинились коло великої споруди.
 —Ми вже на місці— він усміхнувся і відійшов від мене 
 —Як ти це зробив? Ми ж секунду тому були
 —Це просте переміщення яке вчать ще на першому курсі 
 —Аа ясно
 Ніфіга не ясно, але якщо цьому вчать на першому курсі то з часом зрозумію. 
 Ми зайшли в анадемію, там було дуже красиво, всюди були картини, статуї ангелів та демонів. Макс показав мені сад академії, розказував де на першому курсі проходять лекції, а сам він був на третьому
 Коли ми закінчили екскурсію по академї, Макс провів мене до мого гуртожитку і сказав що якщо щось мені буде потрібно то він мені допоможе. Я подякувала і пішла шукати свою кімнату.
 Зайшовши до кімнати я побачила одне двоповерхове ліжко яке вже було зайняте  і одне просте. Я валилась з ніг, тому зразу плюхнулась в ліжко і не замітно для себе заснула.