27 глава. "Цілуючи її шкіру, я забув про все"

                                                                                    Матвій

Я окреслив його поглядом, який мав би дати зрозуміти наперед - так легко ти мене тепер не позбудешся, старий.

Тим паче зараз, коли я побачив, що Ангеліна сп'яніла - мав повне право забрати її. Дівчині в такому стані не добре залишатися з тим, хто старше неї аж на 10 років! Так, я лише хвилююся за неї! Лише турбуюся, бо вона турбувалася про мене. Нічого більше...

- Я відвезу її - твердо повторий мені той.

- Хто вам сказав, що я дозволю?

Я сподівався, що сіроока не згадає цей діалог коли прокинеться, бо здавалась надто п'яною.

- Пхах! Що значить "я дозволю"? Хлопче, ти їй хто? Лише студент.

- Насправді друг.

- Вона не проявляла особливого тепла коли говорила про тебе на початку.

- Ну то й що?! Вона ж зараз... А? Ангеліно?

Та брюнетка несподівано почала гладити мене по голові. Просто гладити... І була такою милою. Такою...

- О, а це сонечко виявилося ще м'якшим ніж я думала.

Я мимовільно засміявся, але нахилив голову трохи нижче до її плеча, щоб дати дівчині ще більший доступ до моєї голови.

- А-ха-х, сонечко? Це ви про кого?

- Навіть не зна-а-аю - п'яно всміхається мені та заплющує очі.

Скоро немов засне.

- Ну що ж - переможно переводжу погляд на нього, поки вона і далі погладжувала мене - Тепер проявила тепло.

- Ти не скажеш їй, що вона зробила це з тобою, Матвій. Просто сп'яніла надто. Я відвезу її - знову повторив останнє, вставши зі свого стільця.

Проте я випередив його, взявши її на руки.

- Що? М-Матвій, що ти ро-...

- Спокійно, я відвезу вас додому.

Її тіло трохи напружилося та вмить розслабилось, почувши мій голос. Я вже давно помічав, що мій голос якось по-особливому діє на неї... Але тільки зараз мені це почало подобатись.

- Вам викликати таксі? - десь відізвалася до мене та сама офіцінтка, що ні на мить не спускала погляду з нашої цікавої "компанії".

Вона вже мабуть очікувала якоїсь бійки між нами, тому що так напружено дивилася на нас.

- Так, буду вельми вдячний - задоволено вимовляю, направляючись до виходу.

Ангеліна поклала свою голівку мені на плече та просто відверто нюхала моє тіло.

- Ти думаєш в такому стані їй буде добре в таксі? Моя машина більша.

- Як і ваше его.

І я сказав це не просто так для крутого слівця. Таких, як він я бачу наскрізь. Все, чим його могла зацікавити Ангеліна починалося від її бедр і закінчувалося фігурою.

Трофей. Вона для нього мов трофей.

- А-ха-ха-х! - несподівано дівчина знову засміялася від моїх слів, але при тому вткнула своє личко прямо мені в груди.

Я весь здригнувся. Її сміх та легке дихання на моїй шкірі просто звело мене з розуму! Застиг на місці, немаючи змоги зробити хоча б щось. Немов саме моє серце здригнулося в цей момент, а не лише тіло. Дивне відчуття... Коли одна з тих жінок лежала в мене на грудях цього ніколи не було... Ніколи.

- Его? Я зараз бачу малолітнього хлопця, в якого его більше, ніж у будь-якого чоловіка. Ти думаєш, що замутити зі старшою є чимось крутим чи щось таке?

- Що?!

Його слова привели мене до тями, від її дихання.

- Пхах! Я не хочу нічого з нею робити, навідмінну від вас. І чому всім 40-літнім завжди кортить знайти собі маленьку дурочку? Що це, як не бажання хоча б так підняти своє его, якщо однолітки серед жінок ніяк не реагують на вас? - я не зміг приховати ухмилки.

Його лице потрібно було бачити у цей момент.

- Мені 33, а не 40!

- Ой-й-й, вибачте, перепрошую! Суті не міняє - тихо позіхнувши, відповів.

Офіціантка жестом дала зрозуміти, що таксі вже тут. Я був безмежно радий щойно його лице зникло з мого та її поля зору, хоча... Я глянув на неї. Вона мабуть вже заснула.

- Куди вас відвезти?

- Гайова 48.

- Ти хоч знаєш де її квартира? - раптом десь пронісся знову його голос та я вже не оглядався назад у вікно.

- Скажу більше - я ночував в її квартирі.

- Що?! Ти... Малолітній $#@...

- Не чую! Їдьте, чому ви не їдите?

- Ой, так добре... - таксіст наче розгубився від наших "мелодрам".

- Ммм? І за що ж таке щастячко раптом звалилося на мою голову? - раптом почувся її голос.

- Прокинулась?

Я поклав її голівку собі на коліна, бо місця було не так вже й багато. Щойно ті світло-сірі оченята розплющились та побачили мене зверху - її лице немов засяяло у яскравій та незграбній посмішці.

- Ще п'яна...

- А-ха-х, ні це ти п'яний! - трохи ображено видає, хапаючи моє обличчя за щоки своїми долоньками.

Вона так спокійно та умиротворено лежала на моїх колінах, що мені й самому перейнявся цей приємний стан. Я торкнувся однієї з її рук на своїй щоці і повільно зняв зі свого лиця.

- Не подобається?

- Що?

- Не подобається коли я доторкаюся до тебе? - пузіхає.

Не знаю чому, але її стан в сп'янінні був більш комічним, ніж я її собі уявляв раніше. Навіть якісь сумні питання Ангеліна запитувала спокійно, ба навіть сонливо, майже не проявляючи особливої емоційності.

А в тверезості вона все ж більш емоційна. Рідко доводиться бачити людей, які від алкоголю стають просто спокійними та врівноваженими, ехех...

- Ні, навпаки... Подобається - цілую її руку, яку тримав і сіроока брюнетка від легкого подиву забрала іншу долоню з мого лиця.

Хотіла і другу забрати та я стиснув її в у своїй долоні, не відпустивши.

- А? Щ-що ти... Робиш? - відвертає погляд кудись в бік до вікна і несподівано дуже мило ікає кілька разів. Мабуть від сп'яніння.

- Показую, що ти маєш для мене значення.

- Що? - швидко переводить погляд на мене.

Очі немов пусті від здивування.

- Ти знову звертаєшся до мене на "ти"? Як було в моєму сні...

- А... Ти про це?