26 глава. П'янкий поцілунок

19.03.2025 дата виходу цієї глави

- Матвій, а-ха-ха-х, що ти робиш?! - хіхікала коли я ніжно лоскотав її вушко губами.

Кожен вигин тіла тієї дівчини просто зводив мене з розуму! Особливо коли вона була зараз такою вразливою піді мною... Ангеліна сміялася і навіть не збиралася пручатися, що б я не зробив.

Повільно провів рукою від стегон до талії. Її сірі очі немов закотилися, замкнувшись від насолоди.

- Ах... - тихо зітхає, прикушуючи нижню губку.

Магнетизує мене тими світло-сірими очима. Їхній блиск в напівтемряві не давав мені спокою!

- Не дивись на мене так...

- Як? А-ха-х!

- Ти все розумієш, Ангелін.

- Я буду дивитися на тебе так як захочу і... Куди захочу - грайливо проводить пальчиками по шкірі мого голого торсу...

Я весь здригнувся та аж підскочив. За вікном були зорі, сніг, машини.

- Матвій, ти куди? - почувся голос Марії Василівни.

- Ем... Провітритись.

Швидко вибіг з її маєтку, бо терпіти це було вже просто нестерпно! А я й не думав, що завдяки цим двом місяцям в лікарні з Ангеліною, повністю відвикну від своєї "роботи".

Так ще й приснилася мені цієї ночі... Накинув якесь легке пальто, хоч на вулиці було -5° C, та вийшов на двір. Зараз лише 00:00, але цей сон не дав би мені продовжити далі спати спокійно... Краще подумаю про щось інше!

Так дивно... Дуже дивно. По суті я, ні, моє тіло мало перерву на цілих два місяці від цієї роботи! Та раніше я і мріяти про таке не міг, бо ті колектори з грошима ніколи не упускали можливості погрожувати мені життям матері...

Зараз же у мене немов гордість проросла, а разом з нею типу гідність, чи що? Бо тепер брати її гроші - це найбільше приниження... "Стелитися" для нею в ліжку... І для них усіх...

Ні! Я не повернуся до неї цієї ночі! Все одно вже виконав усю роботу.
...

Сам не розумів як і чому, але в один момент ноги завели мене на подвір'я додому Ангеліни.

На мить я закляк на місці, не маючи змоги ступити далі й крок. Мене сьогодні не було на парах і я не зміг їй пояснити в переписці чому. Та й в реальності не зможу... Але мені захотілося побачити її. Чому? Сам не знав, та після того як поспав з тою жінкою, хочеться очистити думки. Допоможе лише вона.

Я так хочу... Її обійняти.

Підійнявшись на її третій поверх, постукав у двері. Та їх відкрила не сіроока брюнетка, а... Блакитноока.

- Матвій! Ти ж Матвій?!

- А ти... А ви хто?

Вона зараз не сама чи...

- Я її подруга - Настя - спокійно заявляє дівчина, яка крутилась із сторони в сторону, опираючись на відкриті двері. В руці у неї був бокал вина, наполовину повний.

Вона явно була, дуже п'яною.

- Зрозуміло, Ангеліна є?

- Ні.

- Що?!

- А-ха-х, а що тебе так дивує? Так сильно хотів побачити саме її?)

- Ні, просто... Дивно, що в ЇЇ квартирі подруга розпиває алкоголь одна.

- Ну, вона інколи дозволяє мені ночувати в себе, так само як і тобі одного разу дозволила, пам'ятаєш? - хитро ухмиляючись, бурмотіла та п'яна дівчина, але я вже не слухав.

Цікавило лиш те, де зараз Ангеліна!

- То де вона?

- М?

- Де вона, питаю!

- А-а-а, а-ха-х, а тобі-то, що до того? Всі студенти отак приходять в 12 ночі під двері своїх вчительок та запитують де вони?

Її посмішка ставала дедалі більшою, від чого терпець лиш уривався ще сильніше в мене.

- Ми з нею трохи дружимо.

- О-о-о, "дру-у-у-у-у-ужите"! - насмішкувато вимовила Настя, таки допивши те вино в бокалі - Тоді чому ти, любий друг, не знав, що у неї сьогодні побачення?

- Що-о-о?!! ПОБАЧЕННЯ?! Яке ще побачення може бути о такій пізній годині?!?

- Воу-воу-воу, по тихше, не волай так, бо ж ехо по поверхах розійдеться!

Я й досі стояв не всередині квартири, та було байдуде на сусідів.

- З ким вона пішла на побачення і де?!

- Ох, а чому я маю тобі розповідати?

- А чому ні? Це безпека вашої подруги.

- Я думаю, що їй зараз безпечно і з тим вчителем у ліжку.

- Що ти сказала?!

Мене пробрав сильний гнів без причини. Я вже хотів зайти та притиснути ту дівчину до стіни, щоб змусити нормально все розповісти, та раптом вона випередила мене сама.

- Спокійно, насправді я жартую, е-хе-хех! Це лиш моє скромне припущення, що вони зараз в мотелі. Ах, але на жаль тепер мені здається, що ці двоє й досі у тому італійському ресторанчику, який недавно відкрився в центрі, але...

- Але що?!

- Але, Матві-і-ій! - розпливлася у п'яній посмішці, задоволено розтягуючи моє ім'я - Ти б бачив того вчителя! Він такий гарний та гарячий! А голос його... МММ! Просто за секунду здатен викликати збудження у бу-у-удь-якої дівчини чи жінки!

Рука вже чесалася затулити їй ротика...

- То хто він? І той ресторан дійсно все ще відкритий у такій пізній годині?

- Так, він же цілодобовий. У цьому його фішка. А ще... Він дуже дорогий, тож цей чоловік явно має грошики при собі файні! А-ха-х, знаєш, мені здається той Михайло Степанович, чи як його там, уже давно око повісив на нашу Ангеліночку і хоче її звабити. Ти питав хто він? Все просто, це новенький вчитель. Ти б знав це якби був сьогодні на парах, але ж ні, у тебе були якісь справи по важливіше.

- Які у мене були справи тебе не повинно цікавити!

- Ой, а ти вже на "ти" перейшов від гніву ревності? А-ха-х, правда, мене твої справи не обходять, але... От і тебе не повинно цікавити, які у неї зараз справи о 12 ночі з чоловіком, що старший за неї ледь не на 10 років!

- ЩО БЛІН?! СКІЛЬКИ?! НА СКІЛЬКИ?!

Я одразу вибіг на двір та помчався в той довбаний ресторан. Ангеліна жила неподалік від центру міста, тому пішки можна було дійти за 10 хвилин. Я мав уявлення про який ресторан йде мова, бо всі мої клієнтки почали в переписках запрошувати мене туди недавно, та я успішно відмовлявся.