16 глава. Той, кого не чекали

   Я слухала його і просто не могла перестати умілятися.

– Це дуже мило, Матвій! Ти молодець. Я б не змогла говорити так переконливо ні до дитини, ні до дорослої людини!

– Не бачу нічого милого, потім, коли вона прийде сюди після операції щоб переконатися у тому чи є в мене крила – розчарується в мені і зробить висновок, що нікому з людей не можна ніколи довіряти, і це все завдяки мені... - сумно говорив той.

– Слухай, ти вже реально перебільшуєш! -  повільно підходила до його ліжка.

– Ой, це вам може тільки зі сторони так здаватися, а дитина запамʼятає це на все життя і в неї буде травма!

– Скажи, є хоча б щось у чому ти не звинувачуєш себе на цій планеті? - важко зітхнувши, промовляю.

– Вам мене не зрозуміти. З самого початку я був народжений лише для болю.

  І говорив він це все дійсно серйозно, а не награно, хоча мені просто хотілося вірити, що це все його чергова акторська гра як з тою дитиною або жарт.

– Так, нагадай-но, як ти себе назвав раніше… А,  drama queen, зараз це буде в тему згадати - посміхаюсь.

– А-ха-х… - трохи посміявся нарешті.

– Слухай, ти напевно погано виспався через ту малу, і я маю вийти? - повільно встаючи, питаю.

– Та ні, можете не йти, в мене вже немає бажання спати…

– Але ж, Матвій, ти не спав всю ніч, тобі потрібно поспати і-...

– О, до речі, а вас таки не вистачило на всю ніч, як ви обіцяли!) - раптом перебиває і у мене аж дихання зупиняється.

– Що… ЩО ТИ НЕСЕШ?!? - знову червонію, трясця!

– А-ха-ха-х! Ну ви ж самі вчора обіцяли, що будете зі мною не спати всю ніч, але так легко заснули на мені настоячи) - сміючись та ухиляючись говорив той, а мені ставало все більш ніяково, бо його фраза звучала занадто двозначно.

– Стоп, то ви спали разом цієї ночі?! – несподівано почувся голос Макса, який як завжди так безцеремонно заходив у палату.

- ...

– Ви дійсно спали в одному ліжку?! - знову перепитує, через нашу мовчанку.

– НІ!!! - одночасно крикнули ми та чомусь переглянулися поглядами.

– Йой, ви двоє почервоніли, навіть ти теж, Матвійко - регочучи говорив той - Це ж треба! Ніколи не бачив щоб тебе збентежило подібне питання!

  Я мимовільно обернулась до нього, і спершу подумала, що Макс перебільшив… Але якщо придивитись, то його щоки дійсно трохи почервоніли!

  Ого...

  Не знаю чому, але, побачивши його таким, я відчула задоволення. Мабуть, тому, що цього разу не одна я червоніла, як бувало через його слова.

– Тут просто дуже жарко, от і все! Макс, тобі таки потрібно навчитися стукатися у двері! - сичить у ліжку, навіть трішки прикрикнувши, від чого я не змогла втримати посмішку.

– Ой-ой-ой, ви тільки подивіться як він розгубився!

– Все, вийди звідси! Я хочу спати!

– Але, Матвій, ти ж говорив,  що ти не хочеш спа-…

– А тепер захотів, Ангеліно. Будь-ласка вийдіть двоє!

– А-ха-х, а мене то за що? - розгублено питаю.

– За гарну та милу посмішку!

– Що… - я зависла, не мігши сказати ні слова - ух, як вже задовбало, що він часто намагається фліртувати зі мною!

– Ну ладно, добре, рівновага у всесвіті відновлена, ви знову ніяковієте більше, ніж він…

– І зовсім я не ніяковів! - знову сичить.

  Макс напевно сильно його взбісив.

– Добре, уявімо, що я не бачив, який у тебе щойно був вираз обличчя! Ангеліно Анатолієвно, йдемо!

– Ку-куди?

– Так, куди ти хочеш її забрати?

– Ну так ти сам хотів щоб ми вийшли!

– А…

  Ми двоє мовчки вийшли. Макс обережно прикрив двері.

– Так, а тепер ви розкажете мені, що було між вами від а до я і чи переконали його?

– Переконала в чому?

– В СЕНСІ "В ЧОМУ"?!? - аж закричав той, що вся увага медсестер була прикута до нас.

  Ми ніяково посміхнулися та відійшли від палати.

– Макс, ти забув, що тут не можна кричати?

– А я бачу ви забули свою основну функцію на цю ніч! - гнівно просичав той мені напівшепотом.

– Що за... "Функцію на ніч"?! Ти хоч розумієш як це звучить?!!

  Чорноокий важко зітхає та, закотивши очі, продовжує:

- Я нагадаю, бо в декого памʼять як у рибки, ви мали переконати його взяти гроші у моєї сімʼї для погашення боргу і, можливо, переконати не вбиватися!

  Щойно він договорив це, мої очі збільшилися. Я мимовільно озирнулася на палату Матвія і усвідомила, що вчора вночі навіть ні на мить не згадала про це!

– Я так розумію, ви навіть не заговорили про це із ним, правда?

  Макс дивився на мене такими розлюченими очима, через що мені стало трохи лячно.

– Макс, я не…

– Я не для того заплатив директорці більшу частину своїх кишенькових, щоб ви просто спали з ним як в якомусь готелі або в мотелі тут! - перебив той, прижавши мене до стіни.

  Моє дихання мимовільно прискорилось...

– Ну, по-справедливості сказати, ти са-сам просив мене залишитися тут щоб я була змушена б-брати відгули на роботі, бо тоді не було ком-му подбати про нього - аж заїкатись почала.

  Він надто близько!

– Мене не гребе з чого там все почалося! Я заплатив щоб потім вам не доводилося мучитися та виправдовуватись перед директоркою, тому ви маєте виконувати ВСЕ, що я скажу, а не просто прохолоджуватися з ним тут як на курорті! - стукнув по стіні біля моєї голови і я здригнулась - Бʼюсь об заклад, ви ще й їли в дорогій їдальні за рахунок моєї сімʼї?! Уже немов би all inclusive (олен клюзів) собі намалювали в голові!

  Хоч він і був молодшим за мене, як Матвій, проте, зараз я боялась його, коли він притиснув мене до стіни, дихання перехопилось. Важко було говорити.

- Я... Я н-не... Не їла в цій дорогій їдальні ні разу... - тихо бурмочу.

- Окей, байдуже, ви маєте зробити це!

- Насправді я н-намагалась... - заїкливо брешу, відвернувши погляд у біг.

  Трясця, і як на зло медсестри нас не бачуть тут за стіною щоб відліпити його від мене!