13 глава. "Вільна?"

   Я відчувала сильне хвилювання. Немов би у кров вилився адреналін, хоча я зовсім не збиралася стрибати з парашута!

  Це божевілля! Хлопець, якого я знаю лише три дні змушує усе моє тіло так напружуватись як ніколи раніше...

  І все це зробила лише одна його фраза "я поцілую вас насильно, якщо ви не скажете мені це!".

  Чому... Навіть з Дімою раніше я не хвилювалася так перед нашим першим поцілунком... Ні, те, що я відчуваю зараз взагалі не схоже ні на що з того, що мені доводилося відчути раніше...

  Ті два ніжно-блакитні вогники сяяли зараз мені перед очима та немов би приворожили мене.

  Відчувала на губах його тепле дихання і всі органи неначе вивертало на виворіт і не повертало назад. Ноги та руки почали мліти, а серце і дихання завмирати, неначе назавжди.

  Він не робив іще нічого з моїм тілом, а я уже не знаю жива я чи мертва взагалі!!!

  Чи страшно? Чи відчуваю страх? Ні... Як ні?! Невже ти дійсно не проти цього?!?

  Одумайся, ти божевільна! Йому 17... Тобі 23!

  Ах, ні, це сон... Це все просто тупо сон. Так! Звичайнісічкий кошмарик! Мабуть, я заснула поки чекала його ті три години під час сеансу психологині!

  Іншого пояснення нема, нема і знову нема! Я просто не хочу його знати...

- Тож, що ви обираєте? Продовжите мовчати? - шепоче і я знову відчуваю його тепле дихання сильніше.

  Тепер воно так сильно лоскоче мої безпомічні губи.

  Не можу й слова виронити... Я наче перестала керувати власним тілом! Воно не слухалось! Воно просто перестало слухатись мене!
...

  Що з нею?

  Щойно я сказав це їй, вона одразу ж змінилась на лиці. 

  Збагнути ніяк не міг чому її обличчя стало таким неначе в трансі. Дівчина просто не могла керувати собою. Я їй слово, а вона - мовчок.

  Її блідо-сірі очі застигли на місці та дивилися в мої. Я відчував як її руки, які тримав за зап'ястя на стіні, немов би слабнуть.

  Слабнути почали не лише вони, а й все її безпомічне тіло.

  Таке враження ніби хтось взяв та пронзив її пулею з була пістолета щойно, і тому вона стала такою... Не знаю, такою "ватною" чи що? Як ще можна назвати цей стан тіла?

  Хм... Клієнтки зазвичай себе так не вели? Ні, ніколи! Вони були більш впевнені за неї, що б я не робив. 

  І ця її робкість, піддатливість та зм'якнення всього тіла просто шокували мене...

  Я вперше відчув, що значить фраза: "тіло твого партнера просто тане у твоїх руках". Так завжди любила говорити одна з клієнток.

  Але раніше я не відчував нічого такого! Усі вони були обізнані, для всіх них це було не вперше, тож звичайно, чого б це їм так танути як їй, немовби морозиво, що влітку впало на розпечений асфальт під безжальним сонцем.

  Проте... Для неї це ж не вперше! У неї був колишній. Не знаю чи дійшли вони до того самого, але ж просто цілуватися так на стіні ну точно мали, тому з чого б це їй так мліти?

  Я емпатичним був завжди і добре відчуваю всі людські емоції, і те, що випромінює зараз вона це... Точно не страх! Ні, це щось інакше. Щось більш спокусливе, гаряче та таке бажане... Вона немовби хоче цього, всім своїм тілом посилаючи мені усі можливі вербальні та невербальні жести, які тільки існують на цій планеті!

  Я ніби відчув, що маю над нею якусь незрозумілу владу. Ні, не фізичну. Це щось інакше. Щось таке, чого не відчувала до мене ще ні одна із них...

  КОХАННЯ?!

  Можливо це тимчасово і скоро в неї перейде, якщо симпатія легка й не сильна, але зараз... Зараз в тих сіреньких оченятках вирує шторм. Сильний шторм, повний вогню, полум'я якого не здатен зупинити ні я, ні навіть вона сама!

  Ангеліна не збрехала тоді коли сказала, що любить мене!

  Я весь цей час сумнівався у тому чи не було це лише для того щоб змусити мене жити, але... Її ревність сьогодні до психологині... І цей іскристо-сяючий погляд на мені зараз та стан тіла дівчини говорять про геть інакше.

  Це не гра. Не фальш. Так не можливо зіграти...

  Я повільно опускаю дві її руки донизу по стіні, а вона немовби не відчуває цього.

  Невже хтось дійсно міг по справжньому закохатися в такого як я?

  Я не відчуваю і близько того самого до неї, але гратися з її чистими та такими пристрастними почуттями - не збираюсь.

  Відпустив її зап'ястя, але не відходив ні на крок.

  Торкнувся гладкої щічки. Зомліла неначе ще дужче.

- Ви ж розумієте що я не жартую? Якщо ви не скажете мені прямо зараз нічого, то я дійсно зроблю це, Ангеліно - шепочу і помічаю як вона мимовільно облизнула нижню губу та прикусила її.

  Торкаюся  і іншою рукою наступної щоки, тримаючи її обличчя.

  Руки має вільні. Я спеціально відпустив щоб перевірити чи не почне пручатися, але... На жаль не стала взагалі.

  Шкода її... Страждатиме так сильно через мене. Їй стане боляче щойно побачить мене з одною із них.

  Дуже боляче! І тоді вона остаточно розчарується в мені.

  Я сподіваюся, що це не призведе до бажання вкоротити собі віку... Ні, вона не має бачити мене! Ми маємо перестати контактувати зараз же заради її блага, допоки почуття не розгорілися сильніше та не спалили її ущент!

  Але перед цим я все ж таки дізнаюсь правду...

- Ангеліно, поговоріть зі мною - продовжую шепотом говорити потираючи їй кінчик вуха.

  Знаю, що це одразу ж приводить до тями людей.

- А? Ох... Жарко - раптом вимовляє і щоки її пашіють від зніякрвіння рясним червоненьким рум'янцем лише зараз, коли вона нарешті почала більше усвідомювати, що відбувається та немов би вийшла з якогось того трансу.

- Жарко? - тихо питаю і відпускаю її трохи пухкі щоки.

- Угу... Ой, ти за-зараз чуєш, що я говорю? - тремтливо шепоче, а погляд наче й досі розсіяний.

- А-ха-х, так, я чую вас прекрасно! А тепер скажіть мені мій діагноз.

  Вона ж зараз трохи не в собі від того всього тож по ідеї має сказати це легко.

- Діагноз? Як-який діагноз? Про що це ти, Матвійку?